Home Історія Цей день в історії 4 січня

4 січня

446
0
SHARE

1886 – У селі Бірки Козелецького повіту Чернігівської губернії помер Міхал (Михайло) Станіславович Чайковський (1804-1886) – польський письменник, політичний діяч.

Міхал Садик-паша, 1857.
Малюнок Антонія Олещинського (Oleszczyński, Antoni (1794-1879)).

Міхал Чайковський народився у селі Гальчинець Житомирського повіту (тепер село Гальчин Бердичівського району) в давній українській (спольщеній) родині. Міхал Чайковський – представник так званої “української школи” в польській літературі XIX століття. Чайковський — автор популярних повістей з історії Козаччини, перекладених різними мовами: “Powiésci Kozackie” (1837), “Wernyhora” (1838), “Kirdżali” (1839), “Koszowata” (1841), “Owruczanin” (1841) та ін.

Брав участь у польському повстанні 1830-1831 рр., згодом в еміграції (Париж і Константинополь). Перебуваючи в Туреччині, у 1850 році перейшов на османську службу та прийняв іслам як Садик-паша. Під час Кримської війни організував козацькі сотні на османському боці. Міхал Чайковський заснував у Туреччині декілька міст. Серед них – місто Січ під Бургасом, яку сміливо можна вважати останньою січчю справжнього козацтва.

1873 року повернувся до Російської імперії і прийняв православ’я, оселився у селі Бірки Чернігівської губернії. Вважається, що Міхал Чайковський наклав на себе руки, втративши перед цим вірного товариша козака Адама Морозовича. За легендою їх поховали поруч у селі Пархимів. Могила сплюндрована в радянські часи. Мешканці села її розташування пам’ятають. Місце поховання визнано Польщею та Туреччиною.


1918 – Загальні збори Ради робітничих та солдатських депутатів Бердичева прийняли рішення делегувати на III Всеросійський з’їзд Рад робітничих та солдатських депутатів двох делегатів, доручивши їм відстоювати лозунг “Вся влада Радам!”.


1944_zvilnennia
Радянський танк Т-34 з десантом перетинає автомагістраль Житомир-Бердичів. Поряд горить німецький танк Pz.Kpfw. VI “Тигр”.
Фото Коллі М.Г., РГАКФД.

1944 – Радянські війська під командуванням командувача 18-ю армією генерал-полковника К. Леселідзе та командувача 3-ю гвардійською танковою армією генерала П. Рибалка прорвали оборонний рубіж німецьких військ на ділянці Дмитрівка-Гришківці та вийшли на береги річки Гнилоп’яті південно-західніше Бердичева. Це здійснили, зокрема, підрозділи 117-ї стрілецької дивізії. Розпочались запеклі вуличні бої та очищення міста від ворога.


1944 – 71-а механізована бригада 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії під командуванням полковника Володимира Луппова розпочала бойовий рейд по тилах ворога.

Зокрема, радянські війська по шосе Чуднів-Бердичів прямують на південний схід до села Мала Татарнівка (з 1947 року – село Малосілка) Бердичівського району. Пізно увечері мотопіхота охопила село зі всіх сторін, танки вийшли на сільські вулиці. Тут знаходилась ворожа піхотна частина, сили якої визначити вночі було неможливо. Розпочався бій. Супротивник не очікував нападу, його солдати в паніці розбігалися, але через мить падали під вогнем мотострілецьких батальйонів.

На протязі години село очистили від ворога. Бійці 71-ї бригади знищили три танка, одну самохідку, до двохсот солдат та офіцерів.


kondratiuk_anatoliy_01
Анатолій Олександрович Кондратюк.

1944 – У селі Мала Татарнівка (з 1947 року – село Малосілка) Бердичівського району у селянській родині народився Анатолій Олександрович Кондратюк – журналіст, поет, завідуючий відділом міськрайонної газети “Земля Бердичівська” (“Радянський шлях”).

Анатолій Кондратюк у 1992 році закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка, з 1985 по 2012 рік працював у міськрайонній газеті. Окрім журналістських репортажів з-під його пера з’являються і віршовані рядки, багато з яких стали піснями. У 2013 році побачили світ дві його поетичні збірки – “Салют Бердичеву!” та “Чотири дороги”.


1969_pochesni
Петру Ляшенко, Петру Орєхову та Тимофію Волковичу вручають почесні відзнаки, 5 січня 1969 р.

1969 – В ознаменування 25-ї річниці визволення міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева” з врученням свідоцтва наступним визволителям міста:

  • колишньому командиру 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького II ст. стрілецької дивізії генерал-майору у відставці Волковичу Тимофію Івановичу;
  • колишньому командиру 125-го танкового батальйону, майору у відставці Орєхову Петру Івановичу;
  • колишньому командиру розвідроти, генерал-лейтенанту у відставці Петровському Георгію Семеновичу;
  • ветерану війни, працівнику бердичівського машинобудівного заводу “Прогрес” Ляшенку Петру Івановичу.

Вручення нагород відбулось 5 січня – у чергову річницю звільнення Бердичева від німецьких загарбників.


bey_mykola
Бей Микола Митрофанович
(1924-2012).

2001 – В Єрусалимі (Ізраїль) на засіданні комісії, створеної при національному інституті пам’яті катастрофи та героїзму Яд Вашем (івр. יד ושם‎, також Яд ва-Шем; Голокосту Мученикам і Героям Пам’ять і Шана), було прийнято рішення удостоїти ветерана Другої світової війни Миколу Митрофановича Бея та його батьків почесних звань Праведників світу і нагородити медаллю “Праведник народів світу”.

На знак глибокого визнання імена родини Бей викарбували у стіні слави на Алеї праведників в Яд Вашем.

Під час війни Микола Бей із батьками у селі Білоцерківка (нині село Хмельове Бердичівського району) переховував та рятував від нацистського геноциду єврейське населення.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here