3 січня

1942 – В окупованому ворогом Бердичеві на вул. Житомирській, 4, місцеві підпільники перерізали військовий телефонний кабель.

Щоб у майбутньому протидіяти таким актам саботажу, німецькими окупаційними військами 7 січня в Бердичеві були взяті 10 заложників.

У газеті “Нова доба” в номері від 8 січня 1942 року розміщена об’ява коменданта Бердичева: “3.I.1942 р. в м. Бердичеві на Житомирській вулиці ч. 4 був перерізаний телефонний військовий кабель. Щоб в майбутньому протидіяти подібним актам саботажу, 7.I. в Бердичеві було взято 10 заложників. У випадку, коли протягом одного тижня не будуть знайдені винуватці, будуть розстріляні десять заложників”.

1942 – У грудні 1941 року під Москвою німецька армія зазнала перших поразок від радянських військ. У тогочасних газетах та пропагандистських виданнях вкотре заговорили про російського “генерала Зиму”[1], який допоміг перемогти ворога.

Цього дня у міській газеті “Нова доба” опубліковано розпорядження №1 Гебітскомісаріату, згідно якого українське населення зобов’язується заготовити зимовий одяг для потреб фронту. Так, для німецьких воїнів передбачено зібрати 230 кожухів, 230 кожушаних тілогрійок, 460 ватяних фуфайок, 1150 пар рукавиць та ін.

1976 – Цього дня на базі бердичівського шкірзаводу організовано Бердичівське виробниче об’єднання імені Ілліча.

Новостворене об’єднання складається з п’яти заводів:

• заводу хромових шкір №1 потужністю 176,2 млн. дм. кв.;
• заводу хромових шкір №2 потужністю 149,6 млн. дм. кв.;
• заводу хромових шкір №3 потужністю 206 млн. дм. кв.;
• заводу твердих шкір потужністю 138,3 млн. дм. кв.;
• заводу спилкових шкір і відходів виробництва.

Бердичівське виробниче об’єднання на цей час входило до п’ятірки найбільших підприємств такого профілю на теренах Радянського Союзу.

[1] Генерал Зима, або Генерал Мороз — поширене уявлення про російський клімат у зимовий період як про вирішальний чинник, що впливає на невдачі західноєвропейських армій під час військових (бойових) дій на території Росії, міфічний генерал.