Ляшенко Петро Іванович

Ляшенко Петро Іванович (нар. 12 березня 1917, Бердичів, Київська губ., Російська імп. – пом. 21 липня 2011, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війни, ветеран праці, Почесний громадянин міста Бердичева.

Ляшенко Петро Іванович народився 12 березня 1917 року в Бердичеві в багатодітній селянській родині – в сім’ї Ляшенків було четверо дітей. Батько Петра загинув під час громадянської війни, тому малому хлопцеві довелося пізнати і голод, і піт ранньої дитячої праці.

Середню освіту Петро Іванович отримав у міській школі №8, а в 1934 році закінчив фабрично-заводське училище, яке діяло при заводі «Прогрес» (нині ПТУ №4) і відразу приступив до роботи на заводі формувальником у ливарному цеху. Так у шістнадцять років він став кадровим робітником.

У 1939 році Петра Ляшенко призвали до лав Червоної армії: він став солдатом 55-ї танкової бригади, яка базувалась під Москвою. З вересня 1939 року взяв участь у так званому «визвольному поході» на Захід, у результаті якого радянські війська окупували землі Західної України та Західної Білорусії, які на той час входили до складу Польщі. Незабаром молодий командир танка взяв участь у радянсько-фінській війні (1939-1940), у боях на лінії Маннергейма.

Німецько-радянська війна застала Петра Ляшенка в Білорусії. В оборонних боях під Вітебськом у складі мотострілецького полку він отримав важке поранення, півроку проходив лікування в госпіталі поряд із містом Горький (нині Нижній Новгород, РФ). Після одужання його за станом здоров’я звільнили від військової служби. Мужність і хоробрість Петра Івановича у боях з нацистськими військами були відзначені орденом Вітчизняної війни другого ступеня.

Петро Ляшенко залишився працювати робітником у госпіталі. Лише у 1947 році він повернувся до Бердичева, де знову став працювати формувальником у ливарному цеху №1 на машинобудівному заводі «Прогрес», згодом став бригадиром. Він брав участь у відбудові заводу «Прогрес». Завзято працював, щоденно добиваючись високих результатів у підвищенні продуктивності праці, поліпшення якості продукції. Очолювана ним бригада формувальників у складі шести працівників стала однією з кращих у багатотисячному робітничому колективі. Усі члени бригади працювали на «відмінно», за що кожного з них нагородили орденами «Знак Пошани» та орденом Червоного Прапора. Петра Івановича Ляшенка за високі досягнення у праці, за розвиток машинобудування 25 червня 1966 року нагородили орденом Леніна – найвищою нагородою СРСР.

Висока професійна зрілість знаного ливарника супроводжувалась активною участю в громадському житті як заводу, так і міста: він був членом цехового комітету профспілки, його обирали депутатом міської ради.

В ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року Петру Івановичу Ляшенку, учаснику Великої Вітчизняної війни, бригадиру бригади комуністичної праці ливарного цеху Бердичівського заводу «Прогрес» присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичів». Одночасно ім’я Петра Ляшенка занесли до Книги революційної, бойової і трудової слави міста Бердичева. Петро Іванович став першим із уродженців Бердичева, хто отримав цю почесну відзнаку.

19 вересня 1972 року за доблесну працю Петру Ляшенку присвоєно звання «Ветеран праці» з врученням відповідної медалі. Коли у 1973 році у Радянському Союзі Комуністична партія проводила обмін партійних квитків у членів партії у зв’язку з введенням квитка нової форми, Петро Ляшенко одним із перших отримав новий партбілет. Такої честі на заводі були удостоєні також Герой Соціалістичної Праці бригадир формувальників ливарного цеху №17 Костянтин Ворона, директор заводу Олексій Шабельник та секретар парткому Микола Рогов.

У 1977 році за пропозицією керівництва машинобудівного заводу «Прогрес» Петра Ляшенка направили на курси майстрів до Москви. Також з 26 по 29 жовтня 1982 року Петро Іванович перебував на курсах державних наставників при Міністерстві внутрішніх справ.

У грудні 1980 року машинобудівний завод «Прогрес» відмітив 100-річний ювілей з часу свого заснування. З цієї нагоди 18 грудня відкрили музей історії машинобудівного заводу. Почесне право перерізати червону стрічку серед інших було надане і ветерану заводу, Почесному громадянину міста Бердичева Петру Ляшенку.

Майже сорок років працював Петро Ляшенко у ливарному цеху. З цехів рідного заводу і пішов ветеран у 1986 році на заслужений відпочинок. Петро Іванович був двічі одружений, виховав дві дочки та прийомного сина. Останні роки життя поряд із Петром Івановичем була його друга дружина Юзефа Іванівна, яка померла у 2003 році.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку Петро Ляшенко залишався активістом ветеранського руху: був членом президії міської ради ветеранів.

За сумлінну працю Петро Ляшенко неодноразово нагороджувався Почесними грамотами (1947, 1949, 1950) та цінними подарунками (1950, 1954, 1975). Мав нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» (2006, 2007), «Ветеран праці» (1972); медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «Георгій Жуков» (1996) та інші.

Помер Ляшенко Петро Іванович 21 липня 2011 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі у секторі почесних поховань.

Джерела і література:

Дігтяренко В. Овіяні славою. // «Радянський шлях», №3 (8924) від 07.01.1969 р.

Смирнов Г.И., Шкляр В.И. Трудовая поступь завода-ветерана. — К.: «Техніка», 1980. — 144 с.

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. 2009 р. – 92 с.