Соболь Поліна Іванівна

Соболь Поліна Іванівна (нар. 15 вересня, 1938, с. Яремичі, Старокостянтинівський р-н, Кам’янець-Подільська обл., УРСР – пом. 6 липня 2021, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – громадсько-політичний діяч, інженер, педагог, Почесний громадянин міста Бердичева.

Соболь Поліна Іванівна народилася 15 вересня 1938 року в селі Яремичі Старокостянтинівського району Кам’янець-Подільської (з 1954 року – Хмельницької) області в родині вчителів Івана Никифоровича та Віри Григорівни Соболь. Але справжньою датою народження є 15 вересня 1936 року, ім’я новонародженої – Галина. Такі розбіжності з метричними даними Поліни Іванівни пояснюються тим, що у роки німецько-радянської війни родині Соболь довелось пройти через великі труднощі евакуації та втрату всіх документів, відновлення яких на той час становило значну проблему для сім’ї.

З початком війни батько маленької Поліна пішов на фронт, а Поліна разом із матір’ю та бабусею евакуюються спочатку до Ново-Кубанки Краснодарського краю, а коли німецькі війська доходять до Кавказу – сім’я переїздить на Ставропілля. Під час перебування в евакуації вони отримують звістку про загибель батька у жовтні 1943 року під час форсування Дніпра біля села Недогарки Полтавської області.

У 1944 році Поліна разом із матір’ю повертається з евакуації до села Воронківці Старокостянтинівського району. Тут Поліна Іванівна продовжує навчання у місцевій неповній середній школі (у перший клас вона пішла ще перебуваючи у Ново-Кубанці).

У 1953 році Поліна Іванівна закінчила 10 класів Левківської середньої школи Старокостянтинівського району, а наступного – 1954 року – вступила до Львівського сільськогосподарського інституту на факультет механізації сільського господарства. Ще під час навчання в інституті молода дівчина закінчила курси механізаторів широкого профілю. А під час літніх канікул за путівкою Львівського міськкому комсомолу двічі виїздила на освоєння цілини – працювала трактористкою під час збирання врожаю у Джамбульській області (нині Жамбилська область Казахстану).

У 1959 році Поліна Соболь закінчила Львівський інститут та отримала спеціальність інженера-механіка. Її направили працювати на посаду викладача в училище механізації сільського господарства №1 містечка Поморяни Золочівського району Львівщини. А через рік вона вийшла заміж за Павла Пилиповича Дремлюгу – директора цього училища. Через деякий час у родині народжуються діти – сини Сергій та Олександр.

У 1963 році чоловіка Поліни Іванівни направили на роботу завучем до училища механізації сільського господарства №3, що розташоване за три кілометри від Бердичева, поряд із селом Великі Низгірці. Училище діє на базі колишньої лісозахисної станції (згодом училище отримає назву ПТУ №33, нині це Державний навчальний заклад «Бердичівське вище професійне училище»). Поліна Іванівна переїздить із чоловіком до Бердичева, також влаштовується викладачем в училищі. Були труднощі у роботі, заняття проходили у дві зміни, вчителі та учні проживали на квартирах у Бердичеві, але молодих педагогів та сільську молодь, яка відкривала для себе світ техніки та бачила у цьому перспективу і зміну в своєму житті, це не лякало.

У 1964 році Поліна Соболь вступила до лав Комуністичної Партії Радянського Союзу.

В училищі Поліна Іванівна працювала до лютого 1968 року. З цього часу за сімейними обставинами вона влаштовується інженером з охорони праці на Бердичівський цукрово-рафінадний завод. Тут у жовтні 1970 року її обирають звільненим секретарем партійної організації заводу. Молоду, наполегливу та енергійну жінку помічають у партійних керівних органах та в 1971 році запрошують до роботи у міський комітет Комуністичної партії завідуючою ідеологічним відділом. З 15 серпня 1975 року вона обирається секретарем по ідеології.

З 1977 по 1979 рр. Поліна Соболь навчається на стаціонарному відділенні Вищої партійної школи при ЦК КПУ у Києві, яку закінчила з відзнакою. Відразу після цього її обирають секретарем з питань промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку міського комітету Компартії України. В коло її питань входять будівництво соціальної сфери міста, розвиток промисловості та сфери послуг. Саме завдяки її наполегливості у місті з’являються дитячий садочок по вулиці Богдана Хмельницького, вирішується питання з виділення Міністерством оборони СРСР приміщення для нової АТС в мікрорайоні Червоної Гори, будівництво нового приміщення для школи №12 та багато інших об’єктів.

У грудні 1985 року Поліна Соболь повертається до педагогічної діяльності – її призначають директором машинобудівного технікуму. Цю естафету вона прийняла у свого попередника Івана Юхимовича Бражника, що вийшов на заслужений відпочинок (згодом отримав звання “Почесний громадянин міста Бердичева”).

Перед новим директором постають завдання щодо вдосконалення навчально-лабораторної, виробничої та методичної бази для підготовки нових спеціальностей, що вводяться в цей час у технікумі, зміцнення та переобладнання існуючих виробничих приміщень. І колектив на чолі з Поліною Соболь успішно вирішує поставленні завдання. За роки її керівництва технікум двічі стає переможцем у Соціалістичному змаганні серед 67 профільних технікумів Радянського Союзу, що підпорядковані Міністерству важкого машинобудування. А 1991 року Поліну Соболь за досягнення у педагогічній роботі нагороджено нагрудним знаком “За відмінні успіхи в середній спеціальній освіті”.

У 1993 році Поліна Соболь у зв’язку з виходом на пенсію полишає посаду директора машинобудівного технікуму, її на цьому посту змінив Володимир Ольшевський (згодом також отримав звання “Почесний громадянин міста Бердичева”), переходить на викладацьку роботу. Поліна Іванівна повертається до партійного життя: за її активної участі в Бердичеві з грудня 1993 року відроджується міська партійна організація КПУ. На протязі наступних десятиліть вона обіймала посаду другого секретаря міського комітету Комуністичної Партії України.

У 2001-2002 рр. Поліна Соболь призначена на посаду помічника-консультанта Народного Депутата України Петренка В.О., з якої звільнена у зв’язку з припиненням повноважень депутата.

За роки активної діяльності Поліна Соболь шість разів обиралася депутатом Бердичівської міської ради. Під час своєї останньої каденції вона була, так би мовити, старійшиною депутатського корпусу міської ради п’ятого скликання, очолювала комісію з питань охорони здоров’я, екології та соціального захисту населення міста.

Розглянувши подання фракції комуністів у бердичівській міській раді та постійної комісії з питань охорони здоров’я, екології та соціального захисту населення, міська рада рішенням від 16.07.2008 року №501 за багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади міста Бердичева, активну депутатську діяльність та добросовісне виконання обов’язків голови постійної комісії з питань охорони здоров’я, екології та соціального захисту населення, високий професіоналізм присвоїла Поліні Іванівні Соболь звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Нагородження відзнакою відбулось під час святкування Дня міста Бердичева 24 серпня 2008 року.

Поліна Соболь має численні відзнаки та нагороди, серед яких медалі “За трудову відзнаку”, “Ветеран праці”, пам’ятна медаль “90 лет ВЛКСМ” (2008) та інші.

Поліна Соболь разом із чоловіком виховали двох синів, мали двоє онуків та правнука.

Померла Поліна Соболь 6 липня 2021 року. Похована в Бердичеві у секторі Почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

Джерела і література:

Марковський Б.В., Ольшевський В.С., Радчук В.В., Ремболович В.А. Бердичівський політехнічний коледж: 100 років діяльності… (Історико-краєзнавчий ілюстрований нарис). / за заг. ред. Г. Мокрицького – Житомир: вид-во “Волинь”, 2003. – с. 94-95.

З роду невтомних і нескорених. // “Земля Бердичівська”, №37 (15677) від 12.09.2008 р.

Архів родини Соболь П.А.