Home Новини Доторкнутись до небес

Доторкнутись до небес

2288
0
SHARE
Труба котельні на М’ясокомбінаті, 2006 р.

В Бердичеві існує безліч місць, які або невідомі пересічному городянину, або недоступні з тих чи інших обмежень. Зазвичай, такі місця цікавлять сталкерів – людей, які цікавляться покинутими об’єктами та місцями. Але ми не сталкери, та й побувати на об’єкті, який діє й по сьогодні – річ вельми цікава. Тим більше, що вид на місто, який відкривається з цієї точки, просто вражає.

А побувати мені вдалось на трубі, яку видно чи не з будь-якої точки міста. Це труба, що знаходиться у мікрорайоні М’ясокомбінату, поряд із міським РЕМом. Відразу зауважу, що від часу сходження на цю трубу минуло більше десяти років, тому опубліковані нижче фотографії та панорами вже не актуальні та мають більш історичну цінність.

Але трішки історії: у далекому 1935 році в Бердичеві побудували нову теплову (паротурбінну) центральну електростанцію (ЦЕС), яка працювала на кам’яному вугіллі. Нова електростанція розташувалась у промисловій зоні, на базі електростанції Першого держшкірзаводу ім. Ілліча по вулиці Леніна, 78 (нині вулиця Житомирська). На електростанції діяло два турбогенератори потужністю по 3 тис. кВт., що на той час цього цілком вистачало для потреб як промислових підприємств, так і житлового сектору, особливо центральної частини міста. Обслуговувало все господарство 430 робітників та 30 працівників інженерно-технічного персоналу. У повоєнний час для вироблення електроенергії щодоби використовувалось 100 тонн вугілля (а це декілька залізничних вагонів), яке підвозилось по окремій залізничній гілці.

Нині про колишню центральну електростанцію мало хто й пам’ятає, тим більше знає про її існування. А історія ЦЕС вельми цікава, адже колись це було одне з ключових підприємств Бердичева, яке забезпечувало електроенергією чи не все місто та навколишні села. Лише з підведенням у 1960-х роках до Бердичева високовольтних ліній електропередач (110 кВ) до міста надійшла електроенергія від теплових, атомних і гідроелектростанцій нашої країни.

У 1971 році ТЕС перепрофілювали у котельню. А в 1991 році з метою збільшення тяги під час спалення газу (вугілля вже давно не використовувалось) поряд із котельнею збудували тягову трубу. Висота її становила 90 метрів. Ця труба в рік її побудови стала найвищою у нашому місті, лише у 2012 році її перевершила щогла Концерну радіомовлення, яку збудували на вулиці Піонтковського (її висота становить 140 м.). З початку 2000-х років, із розвитком мереж мобільного зв’язку трубу котельні почали використовувати для розміщення антенно-фідерних пристроїв операторів зв’язку. То ж нині загальна висота споруди сягає показника у 120 метрів.

Ось такий вигляд труба має зблизька:

А такі краєвиди відкриваються з найвищої точки труби:

Вид на місто
Мікрорайон М’ясокомбінату
Шляхопровід на М’ясокомбінаті
Комплекс споруд солодового заводу
Парк відпочинку колишнього шкірзаводу
Територія знищеного шкірзаводу

Вдалось навіть створити панораму міста з вершини труби (у верхньому правому кутку кнопочкою можна розвернути панораму на весь екран):

 
А ось ще відео від молодих хлопців, які побували на цій трубі у 2017 році:

 

Звичайно, цією розповіддю я не агітую будь-кому здійснювати підйом на цю трубу – все ж об’єкт під охороною, та й відвідувати його не маючи досвіду та відповідного спорядження просто небезпечно.

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here