Вул. Леселідзе, 39. Пам’ятна дошка на будинку, у якому розміщувався штаб 18-ї армії (іст.)

Вул. Леселідзе, 39, східна частина міста. На перехресті вулиці Леселідзе (колишня вулиця Лугова) та провулку Червонотравневого знаходиться одноповерховий цегляний житловий будинок, фундамент кам’яний. На стіні будинку знаходилась пам’ятна дошка, присвячена перебуванню тут штабу 18 армії I-го Українського фронту.

Будинок побудований у 1936 році. Після звільнення Бердичева від німецьких окупантів у будинку в січні-лютому 1944 року розміщувався штаб 18-ї армії 1-го Українського фронту. Підрозділи 18-ї армії визволили Бердичів і всі населені пункти району. 24-ій, 389-ій, 395-ій, 117-ій гвардійським стрілецьким дивізіям, 44-ій гвардійській танковій бригаді, 227-ій штурмовій авіаційній дивізії було присвоєно найменування “Бердичівських”. У будинку працювали: К.М. Леселідзе (1903-1944), командувач 18-ї армії, генерал-полковник, член Військової ради армії С.Ю. Колонін, генерал-майор; М.Й. Павловський, начальник штабу армії, генерал-майор. Вирішуючи стратегічні й тактичні питання, штаб спланував оборонну операцію, організував контроль і конкретну допомогу з’єднанням 18-ї армії щодо оборони й бойової підготовки. У тилу були об’єднані навчальні поля, куди для занять по черзі вводилися стрілецькі полки. Головну увагу штаб приділив відпрацюванню взаємодії між піхотою й артилерією та управлінням боєм, підготовці щодо розмінування місцевості. До початку наступу в армії підготовили 378 таких груп, із саперних підрозділів сформували 114 груп винищувачів танків по 5-6 бійців кожна. У середині січня 1944 року тяжко захворів командуючий військами 18-ї армії генерал Костянтин Миколайович Леселідзе, проте продовжував працювати. Хвороба загострилася, і командарм вже не міг ходити. Його евакуювали до шпиталю в Москві, де 21 лютого 1944 р. він помер.

За вміле керівництво військами і героїзм, проявлений у боях із німецькими загарбниками Указом від 13 травня 1971 генерал-полковнику Леселідзе К.М. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Суворова І ст., Кутузова І ст., Богдана Хмельницького І ст., 2 орденами Червоної Зірки, медалями. Похований у м. Тбілісі, де йому встановлений пам’ятник. У м. Бердичеві на його честь у 1944 році вулиці Училищній надали ім’я полководця (нині вулиці Лілії Карастоянової та Джозефа Конрада). Згодом його ім’я надали вулиці Луговій, у будинку на якій розміщувався штаб 18-ї армії. Ще за життя командарма штаб провів також підготовчу роботу зі здійснення Проскурівсько-Чернівецької військової наступальної операції, план якої було завершено 23 лютого 1944 року.

18 грудня 1973 року за участі представників Республіканського штабу походів по місцям бойової слави радянського народу під час урочистого мітингу відкрили на фронтоні будинку по вулиці Луговій (нині – вулиця Леселідзе) пам’ятну дошку (розмір 0,8 × 0,7 м), виготовлену з мармуру, з меморіальним написом. Зняли полотнище з дошки кращий свердлувальник механічного цеху верстатобудівного заводу “Комсомолець” Олег Кротюк та один із піонерів першої гвардійської бригади Києва. Напис на пам’ятній дошці: “В січні-лютому 1944 р. в цьому будинку містився штаб 18-ої армії I-го Українського фронту”.

Мармурова дошка на стіні будинку існувала до 2008 року. За час, що минув з моменту її встановлення, кріплення дошки прийшло у непридатність. Власники будинку демонтували дошку. На сьогодні місцезнаходження дошки невідоме.

Джерела та література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.

Державний архів Житомирської області. – Ф. 2668, оп. 2, спр. 292. – Арк. 75, 76.

Восемнадцатая в сражениях за Родину. Боевой путь 18-й армии. – М., 1982. – с. 364-370.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь, т.1. – М.; 1987. – с. 865.

Давиташвили Михаил. Леселидзе. – Тбилиси, 1978. – с. 330-333.

Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. – Київ, 1973. – С. 1, 175.

Освобождение городов в истории Великой Отечественной войны от немецко-фашистских войск и войск милитаристской Японии 1941-1945 гг. – М., 1969. – С. 506.

Воєвуцька Р. Щоб вічно горів факел миру. // “Радянський шлях”, №199 від 19.12.1973 р.