1 жовтня

1833 – У селі Чорний Яр, що на півночі Астраханського краю, народився Андрій Іванович Косіч (1833-1917) – російський військовий та громадський діяч, генерал-лейтенант від інфантерії.

Андрій Косіч – кадровий військовий. Брав участь в обороні Севастополя (1854-1855), у Балканській війні (1877).

У 1895 році Андрій Іванович обійняв пост помічника командувача військами Київського військового округу. Він ніколи не замикався в межах якоїсь однієї справи і на цьому посту брав дієву участь у житті краю. Так, він прийняв на себе звання почесного члена Київського губернського статистичного комітету і Київського товариства сільського господарства. Андрій Косіч, “чтобы не носить его только номинально”, з нагоди Бердичівської сільськогосподарської та промислової виставки 1901 року виступив 15 серпня того ж року з доповіддю про Бердичівський повіт в сільськогосподарському, побутовому, промисловому та інших відношеннях, зібравши у доповіді великий статистичний матеріал. Його “Город Бердичев и Бердичевский уезд. Статистический очерк” (1901) і до сьогодні залишається цінним статистичним та історіографічним джерелом.

Помер Андрій Іванович Косіч 15 березня 1917 року в Петрограді, похований у Москві в Олексіївському монастирі.

1903 – У Бердичеві (за деякими джерелами – у Києві) народився Володимир Самойлович Горовиць (1903-1989) – американський піаніст українсько-єврейського походження, один з визначних піаністів двадцятого століття.

Володимир Горовиць у 1920 році закінчив консерваторію, у 1925 році емігрував у Європу, де швидко завоював популярність як концертуючий піаніст.

З 1928 року Володимир Горовиць проживав у США (1944 року отримав американське громадянство).

Його репертуар надзвичайно широкий — від творів італійця епохи барокко Доменіко Скарлатті до симфоній відомого радянського композитора Сергія Прокоф’єва. Значне місце в репертуарі піаніста займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра Володимира Горовиця вирізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Помер Володимир Горовиць 5 листопада 1989 року у Нью-Йорку (США), похований у сімейному склепі свого тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale (Мілан, Італія).

З 1995 року у Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.

1941 – З метою з’ясування, яким чином змінилась демографічна ситуація на Житомирщині після трьох місяців її окупації німецькими військами, окупаційна влада провела перепис населення краю.

За даними цього перепису у Бердичеві проживало 22895 осіб (9664 чоловік та 13231 жінок), у Бердичівському районі – 52426 осіб (23032 чоловік та 29394 жінок). Для порівняння, за радянським переписом, проведеним у передвоєнному 1939 році, у Бердичеві проживало 62014 осіб, у районі – 45691 осіб.

1959 – Центральна міська бібліотека, що носить ім’я російського письменника Максима Горького, отримала нове приміщення у новозбудованому житловому будинку по вулиці Свердлова, 10 (нині вулиця Вінницька).

У цьому приміщенні розмістились бібліотечний фонд та абонентський відділ. Для відвідувачів також організували велику читальну залу, що використовується відвідувачами як місце роботи. У читальній залі користувачі можуть ознайомитися з замовленими матеріалами – книгами, періодичними виданнями, газетами, які зазвичай не має можливості брати додому через абонемент.

У цьому будинку міська бібліотека знаходиться і нині.

1971 – У Бердичеві в новозбудованому приміщенні по вулиці 30-річчя Перемоги, що неподалік від міського ринку, розпочало свою діяльність підприємство з хімічної чистки одягу – т. зв. хімчистка. Підприємство має відповідне обладнання та надає послуги з чистки та прання одягу як підприємствам, так і населенню.

На початку нового тисячоліття хімчистка пройшла через приватизацію з подальшим встановленням сучасного обладнання, тут розмістилось приватне підприємство під назвою “Імперія чистоти”.

1999 – У Централізованій бібліотечній системі (ЦБС) міста Бердичева з метою поповнення бібліотечного фонду введено платні послуги (до цього всі послуги бібліотекою надавались безкоштовно).

Номенклатура платних послуг визначається “Переліком платних послуг”, затвердженого директором ЦБС і систематично коригується в залежності від кон’юнктури попиту та можливості міських бібліотек. Розмір плати за послуги окремо по кожному виду встановлюється калькуляцією, затвердженою директором ЦБС. Вартість послуги розраховується виходячи з планової собівартості.