Home Проекти Постаті землі Бердичівської Степовий Іван Якович

Степовий Іван Якович

1396
0
SHARE

Степовий Іван Якович (нар. 27 вересня 1923, с. Тернівка, Бершадський р-н, Вінницька обл., УСРР – пом. 8 січня 2010, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – військовий, учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.


Степовий Іван Якович
(1923-2010).

Степовий Іван Якович народився 27 вересня 1923 року в селі Тернівка Джулинського (нині Бершадського) району Вінницької області в селянській родині, де загалом виховувалось четверо дітей.

У 1931 році Іван Степовий вступив до Тернівської середньої школи, у 1941 році закінчив десять класів.

Із початком німецько-радянської війни Іван Степовий був евакуйований до Ворошиловградської (нині Луганської) області, у Новосвітлівський район. 9 серпня 1941 року був призваний до лав Червоної Армії, отримав направлення до Дніпропетровського Червонопрапорного артилерійського училища у місті Томськ, яке закінчив за прискореним курсом 29 березня 1942 року з отриманням військового звання “молодший лейтенант”.

З квітня 1942 року Іван Степовий бере участь у бойових діях на Калінінському фронті, обіймав посаду командира взводу вогневої підтримки у складі 290-го полку 186-ї стрілецької дивізії. У серпні 1942 року отримав важке поранення, у зв’язку з чим після проходження лікування у госпіталі у жовтні того ж року його демобілізували. З жовтня 1942 року по грудень 1944 року Іван Степовий – старший військовий керівник Залізнично-дорожнього училища (м. Улан-Уде, Бурятія).

Та жага збройної боротьби з ворогом не полишала Івана Яковича. Не дивлячись на стан здоров’я він увесь час намагався потрапити на фронт. І це йому вдалось: у грудні 1944 року Іван Степовий призваний до лав діючої армії, по квітень 1945 року він – слухач 29-го Учбового артилерійського полку офіцерського складу. У квітні став членом Комуністичної партії. По закінченні навчання Іван Степовий направлений на 1-й Білоруський фронт: із квітня 1945 року проходив військову службу начальником зв’язку дивізіону 1643-го легко-артилерійського Сарненського Червонопрапорного орденів Суворова та Кутузова полку 9-го танкового корпусу 2-ї танкової армії, що дислокувалась у Німеччині. У складі цієї військової частини і зустрів Перемогу.

По закінченні німецько-радянської війни Іван Степовий, як кадровий військовий, продовжив службу в лавах Збройних Сил: із 1945 по 1948 рр. він начальник зв’язку, командир взводу учбової гаубичної батареї тієї ж військової частини. З грудня 1948 року Іван Якович – слухач Об’єднаних курсів удосконалення офіцерського складу Прикарпатського Військового Округу; до 1953 року – командир взводу 122 мм гаубиць; до 1955 року – командиром батареї 85 мм гармат 623-го гаубичного артилерійського полку 70-ї гвардійської стрілецької дивізії 38-ї армії, що дислокувалась на Україні. З 1955 по 1960 рік – командир батареї 12-ї реактивної мінометної бригади 81-го армійської дивізії.

Підполковник Іван Степовий,
серпень 1966 р.

У 1960 році Іван Якович переїхав до Бердичева, де проходив військову службу заступником командира дивізіону 685-го окремого ракетного дивізіону 41-ї гвардійської танкової дивізії, яка з лютого 1965 року перейменована у 117-у гвардійську Бердичівську ордена Богдана Хмельницького учбову танкову дивізію. У 1966-1973 рр. Іван Степовий – заступник начальника артилерії, заступник начальника ракетних військ та артилерії цієї ж 117-ї учбової танкової дивізії.

За участь у бойових діях та службу у мирний час Іван Степовий нагороджений численними урядовими нагородами: орденами Вітчизняної війни ІІ ст. (1946), Трудового Червоного Прапора (1972, за відмінне виконання державного завдання по збору врожаю у Краснодарському та Красноярському краях), Вітчизняної війни І ст. (1985); нагороджений багатьма медалями, серед яких: “За Перемогу над Німеччиною” (1945), “30 років Радянської Армії та Флоту” (1948), “За бойові заслуги” (1953), “За бездоганну службу” (1959), “40 років Збройних Сил СРСР” (1958), “60 років Збройних Сил СРСР” (1978), “70 років Збройних Сил СРСР” (1988), нагрудним знаком “25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні” (1970), “40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні” (1985), “За військову доблесть. В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна” (1970) та іншими.

Іван Степовий одружений, разом із дружиною Надією Митрофанівною виховали дочок – Валентину (1953) та Світлану (1956), дочекались онуків.

Ветерани війни (зліва на право): Іван Якович Степовий, Микола Петрович Буличов, Микола Матвійович Перемішев.

У 1973 році Іван Степовий звільнився з лав Збройних Сил у запас. З 1975 по 1988 рік працював у Бердичівському міському виконавчому комітеті на посаді інспектора з організації добровільних народних дружин – громадських формувань, що створювались із метою сприяння правоохоронним органам у забезпеченні громадського правопорядку. З 1989 року Іван Степовий полишив роботу в міськвиконкомі та вийшов на заслужений відпочинок.

Ще на початку 1987 року керівництво радянської держави прийняло рішення про створення Ради організацій ветеранів України. У відповідності з цим рішенням 14 лютого того ж року в Бердичеві створено міську організацію ветеранів. Із цього часу Іван Степовий брав активну участь у ветеранській роботі – він входив до складу президії міської ради ветеранів, тривалий час очолював раду ветеранів бердичівського міськвиконкому.

Могила Івана Степового на міському кладовищі, травень 2012 р.

Розглянувши звернення Ради Бердичівської міської організації ветеранів від 12 жовтня 1999 року №43, рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №651 від 26 жовтня 1999 року за участь у житті міста, велику військово-патріотичну роботу, розвиток зв’язків з різними органами самоорганізації населення, зокрема організація роботи народних дружин з 1975 по 1989 роки, та з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників Степовому Івану Яковичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

До останніх днів свого життя Іван Якович Степовий брав активну участь у житті міста та роботі міської ветеранської організації. Щороку брав участь у мітингах із нагоди звільнення міста від німецьких загарбників (5 січня) та до Дня Перемоги (9 травня).

Помер Степовий Іван Якович 8 січня 2010 року. Похований у Бердичеві на міському кладовищі, у секторі почесних поховань. У 2011 році на могилі встановлено пам’ятну стелу з присвятним написом та портретом Почесного громадянина.

Джерела і література:

Матеріали музейної кімнати виконкому Бердичівської міської ради.

Рішення Бердичівського міськвиконкому за №651 від 26.10.1999 р.

Архів родини Степових.


Іван Степовий (другий зліва) з Почесними громадянами Бердичева, 2003 р.
Почесні громадяни міста Бердичева (Іван Степовий другий справа) на урочистостях з нагоди Дня Незалежності України, 24 серпня 2006 р.
Пам’ятна стела на могилі І.Я. Степового, травень 2012 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here