Калинський Микола Іванович

Калинський Микола Іванович (нар. 14 жовтня 1917, Коростенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія – пом. 24 липня 2018, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – медик, учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.

Калинський Микола Іванович народився 14 жовтня 1917 року в селі Каленському нині Коростенського району. Він став четвертим сином у великій селянській родині.

Микола Калинський навчався у школі ФЗН при Малинській паперовій фабриці, де рік пропрацював помічником машиніста паперової машини. Мріяв стати машиністом потягу на залізниці, та медкомісія відмовила, виявивши недостатнім зір. Тому вступив у коростенську фельдшерсько-акушерську школу, склавши вступні екзамени на відмінно.

До початку німецько-радянської війни Микола Калинський устиг закінчити фельдшерську школу. Після закінчення навчання отримав призначення у районну лікарню селища Словечне Овруцького району. Подальшу мрію – стати лікарем – здійснити так і не вдалось: на заваді стала війна. А до цього відслужив строкову службу на Далекому Сході.

На четвертий день німецько-радянської війни Микола Калинський став фельдшером школи молодих командирів третьої повітряної бригади. Бойове хрещення отримав у боях за Київ. Потім – під Батурином.

Миколу Івановича направили в Грозний, на формування 4-ї маневрової повітрянодесантної бригади. У 1942 році у тяжких умовах доводилось відбивати атаки фашистів, які за будь-яку ціну прагнули оволодіти нафтоносними районами. Німці прорвали оборону в районі Ростова-на Дону та рухалися на Кавказ, до Моздока. Бригада, у якій служив Калинський, розташувавшись по фронту на 35 кілометрів, зуміла призупинити наступ. Тоді ворог вирішив обійти Кавказький хребет Чорноморським узбережжям та вийти до Туапсе. Цей намір було розгадано і наступ зупинено за допомогою морського десанту. У такий же спосіб бригада, в якій воював Микола Калинський, висадилась у місті Геленджик із метою звільнення Новоросійська. Потім були бої за Таманський півострів, тут фельдшер отримав поранення голови.

Микола Калинський брав участь у визволенні України від окупанта. У складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Микола Іванович брав участь у визволенні Києва, Житомирщини, Бердичівського району і безпосередньо міста Бердичева.

П’ять братів Миколи Івановича також стали на захист Вітчизни. Але не всім судилось повернутися додому: загинули Михайло та Степан. Померли вже по війні колишні командир артилерії Дмитро, водій танка Т-34 Павло, артилерист Антон.

Перемогу Микола Іванович зустрів у Чехословаччині, після визволення якої продовжив армійську службу вже у Бердичеві: більше місяця добиралася 117-а стрілецька дивізія на місце постійної дислокації.

Продовжував Микола Іванович службу на Червоній горі. Затим – робота в органах Міністерства Внутрішніх Справ – завідуючим санітарними частинами бердичівського табору військовополонених, у виправно-трудових колоніях. Коли демобілізувався, запросили на роботу в Бердичівську міську лікарню. Згодом призначили завідуючим здоровпунктом Бердичівського цегельного заводу.

За діловитість, знання справи, людяність поважали Миколу Івановича і в АТП-11837, де він трудився двадцять чотири роки. На той час Міністерство автомобільного транспорту з метою дотримання правил безпеки та недопущення дорожньо-транспортних пригод вирішило створити на автопідприємствах спецмедпункти по перевірці водіїв перед виїздом на лінію. Першим в області його створили у Бердичеві при активній участі Миколи Івановича Калинського.

Разом із дружиною, вірною фронтовою подругою Ганною Михайлівною виховали своїх дітей. Син Дмитро, як і батько, обрав професію медика, працює лікарем у Черкаській поліклініці. Дочка Лідія – інженер Київського комбінату хлібопродуктів.

Микола Калинський мав численні нагороди – ордени Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, “За мужність”; медалі – “За бойові заслуги”, “За оборону Києва”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною”, “За взяття Берліна”, “За визволення Праги”; ювілейні бойові нагороди, до яких приєднались і трудові. 24 грудня 1998 року рішенням виконкому міської Ради за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників та з нагоди 55-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Калинському Миколі Івановичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Після виходу на заслужений відпочинок Микола Калинський проживав у Бердичеві. Діти з родинами проживали далеко, тому щодня чоловікові по домогосподарству допомагала соціальний працівник. У жовтні 2017 року міська влада, депутатський корпус та всі ті, хто особисто знав ветерана Другої світової війни, воїна-визволителя Бердичева, Почесного громадянина міста Миколу Калинського, прийшли особисто привітати цього зі 100-річним ювілеєм. Досягнувши такого поважного віку, Микола Іванович на цей час став останнім із воїнів, які проживали у Бердичеві та визволяв наше місто від ворога у січні 1944 року.

Помер Микола Калинський 24 липня 2018 року. Похований на алеї почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

Джерела і література:

Так тримати, Миколо Івановичу! // “Бердичівські новини”, №42 (114) від 18-24.10.2007 р.

Медведєва В. Душа, віддана людям. // “Бердич”, №1-2 (8-9) 2008 р.

Микола Калинський на відзначенні 70-річчя визволення Бердичева від загарбників, 5 січня 2014 р.:

Вітання Миколи Калинського зі 100-річним ювілеєм, 14 жовтня 2017 р.: