Додому Пам'ятки і пам'ятні місця Бердичів, існуючі Вул. Одеська, 1/9. Пам’ятне місце єврейського гетто на Лисій горі (іст.)

Вул. Одеська, 1/9. Пам’ятне місце єврейського гетто на Лисій горі (іст.)

28
0
ПОДІЛИТИСЬ
Будинок, в якому знаходилось єврейське гетто, вересень 2006 р.

Вул. Одеська, 1/9. Південна частина міста, мікрорайон Червоної (Лисої) гори. З півночі на відстані 200 м розташована військова частина (колишній концтабір), на південь – озеро, на захід – р. Гнилоп’ять, із сходу в 10-ти м – електропідстанція, вул. Одеська, 1 (фактична адреса – вул. Одеська, 1/9, колишній будинок ДОС – дім офіцерських сімей).

1912 року тут був споруджений двоповерховий, цегляний будинок, який має 42 кімнати загальною площею 1655 м. кв., підлога, східці дерев’яні. До німецько-радянської війни належав військовій частині. На початку листопада 1941 року німецькі нацисти вивезли із гетто в місті (Ятки), яке після цього перестало існувати, 150 євреїв – кращих спеціалістів-ремісників, котрих щоденно примушували протягом 12 годин працювати на різних роботах. У лютому 1942 року за наказом міського гебітскомісара всі євреї-майстри, які ще залишилися в живих у місті до 1 березня, мали переселитися в гетто на Лису гору. Водночас протягом травня-червня 1942 року навколо міста в містечках та селах продовжувалися облави і вбивства євреїв, які ще залишилися в живих. Близько 700 молодих людей із Янушполя (нині селище Іванопіль Чуднівського району), Андрушівки, Козятина і Ружина були насильно пригнані в гетто на Лисій горі. З 16 липня 230 євреїв-майстрів почали розстрілювати в тирі колишнього 14-го кавалерійського полку. Розстріли проводилися щоденно, ями копали самі приречені, а засипали трупи члени української поліції та німецькі солдати. Кілька десятків (за деякими даними 60 осіб) найкращих спеціалістів залишили на Лисій горі, але згодом їх перевели до тюрми, де вони були фактично знищені, а трупи – спалені.

Будинок по вулиці Одеська, 1/9 (тилова сторона), вересень 2006 р.

У селі Дмитрівка, що за п’ять кілометрів від Бердичева по Житомирському шосе (нині село Дмитрівка входить до складу селища Гришківці), знаходився дитячий будинок. На початку 1942 року із Дмитрівського дитбудинку до гетто привезли 70 єврейських дітей, яких спочатку охрестили, а наступного дня всі вони були вбиті. У квітні 1942 року були також фізично знищені єврейки, котрі були одружені з росіянами, а також усі діти, народжені від змішаних шлюбів. Останніх 100 євреїв із гетто розстріляли у листопаді 1943 року, коли Червона Армія в перший раз визволила місто Житомир.

Меморіальна чи пам’ятна дошки не встановлені.

Джерела та література:

Державний архів Житомирської області. – Ф.2636, оп. 1, спр.9. – Арк. 7.

Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками. – Житомир, 1948. – С. 39.

Гроссман Василий. Убийство евреев в Бердичеве // Черная книга. – К., 1991. — С. 41-42.

Скавронський П.С. Геноцид проти єврейського населення під час німецько-фашистської окупації Бердичева // Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність. Наук. зб. – Житомир, 1998. – с. 101.

Елисаветский С. Бердичевская трагедия (Документальное повествование). – К., 1991. – с. 36-37.

Круглов А.И. Энциклопедия холокоста. – К., 2000. – с. 52-53.


Будинок ДОС-9, фото 80-х років.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here