Вулиця-площа Радянська-Соборна

На сьогодні у Бердичеві серед наявних вулиць, провулків та площ існує один унікальний об’єкт, який вибивається зі стрункого ряду міських топонімічних назв. Це площа Соборна – одна з декількох площ, що нині існують у нашому місті. Унікальність її не лише в тому, що це одна з небагатьох площ, що збереглись від давнини (свого часу зникли площі Рибна, Театральна, Торговельна). Її унікальність насамперед у тому, що площа ця є фактично… вулицею.

Але насамперед коротко про історію площі. Її появу пов’язують зі спорудженням нового кам’яного православного храму – Успіння Пресвятої Богородиці (1837). Цей храм став домінантою в архітектурному ландшафті Бердичева – із заходу до нього підходила вулиця Кармелітанська (або Кармелітська), відома й іншою своєю назвою – Золота вулиця. Саму площу формували ряд кам’яних дво- та триповерхових будинків, які належали заможним купцям та торговим фірмам (частина їх збереглась донині). У 1919 році з утвердженням радянської влади площі надали нову назву – Радянська, у 1941 році, коли місто окупували німецькі війська, її перейменували на площу Українську (на цей час православний храм вже був зруйнований). Після визволення Бердичева від окупантів у 1944 році площі повернули попередню назву – Радянська, а 24 жовтня 1995 року, вже в часи незалежності, міська влада перейменувала, а фактично повернула площі історичну назву – Соборна.

Згадка про Кармелітанську вулицю не випадкова. За визначенням, вулиця – це обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння. А площа за визначенням – відкрита, архітектурно організована, обрамлена будівлями, зеленими насадженнями територія[1]. Справа в тім, що у радянський час вулиця Кармелітанська трансформувались у вулицю Радянська площа, і разом із площею Радянською вони складали єдиний топонімічний комплекс. А далі відбулась зміна, що дивує й нині – при черговому трансформуванні міського ландшафту вулиця Радянська площа зникла взагалі, а на її місці з’явилась… площа Радянська-Соборна! Саме це і є унікальним – нині площа Соборна, окрім майдану з перебуванням у його центральній частині меморіалу “Слава Героям!” (що є цілком логічним), тягнеться вздовж ряду будинків від перехрестя з Житомирською вулицею до монастиря Босих Кармелітів та вулиці Молодогвардійської, виконуючи фактично функції вулиці (…обмежена двома рядами будинків…). І назва всієї цієї конструкції – площа Соборна.

В інших містах України можливо (і скоріше за все) й існують подібні топонімічні конструкції, але для Бердичева це єдиний такий випадок ландшафтного планування.

Анатолій Горобчук.

[1] ПЛОЩА (МАЙДАН) – відкрита, архітектурно організована, обрамлена будівлями, зеленими насадженнями територія, що входить до системи міського простору. Площі можуть мати правильну форму і складні обриси (контури). У сучасному містобудуванні площі поділяються на два типи: транспортні і пішохідні. Транспортні мають спеціалізоване призначення: вокзальні, передзаводські, перед стадіонами і т.д. Можуть мати декілька ярусів (на поверхні, підземні, чи надземні). Пішохідні площі – театральні, торгові, меморіальні, соборні. Головна площа – парадний, представницький центр міста, на ній зосереджуються будівлі адміністративного і громадського призначення, відбуваються військові паради, збори та ін. Площі різноманітного призначення могли мати озеленення у центральній частині і по периметру.