1918 – Німецькими військами, що розташувались у Бердичеві, підготовлено “Сводку гетьманского генерального штаба о дислокации оккупационных войск”.
Згідно цього документа німецькі частини, зокрема, 1-а кінна дивізія, охороняли залізницю і вели етапну службу в районі Бердичева.
1929 – У Бердичеві в родині військового лікаря народився Віктор Еммануїлович Карт – відомий шаховий тренер, заслужений тренер СРСР, засновник львівської школи шахів.
Вищу освіту Віктор Еммануїлович отримав у Львові, там же його захоплення шахами переросло у справу всього життя – він став шаховим тренером у спортивному товаристві “Авангард”.
За час своєї тренерської кар’єри Віктор Карт виховав цілу плеяду видатних шахістів: чемпіона світу серед юнаків, чотирикратного чемпіона СРСР, претендента на звання чемпіона світу, неодноразового переможця Всесвітніх шахових Олімпіад, командних Чемпіонатів Світу та Європи О. Білявського; гросмейстерів О. Романішина, А. Михальчішина; чемпіонку СРСР, претендентку на звання чемпіонки світу М. Літинську та багатьох інших.
Віктор Карт працював тренером збірної команди УРСР, ДСТ “Авангард” та “Труд”. За досягнення в області шахів нагороджений орденом “Знак Пошани” (1981).
1977 – У місті відбулись вибори до Бердичівської міської Ради депутатів трудящих.
У виборах депутатів взяло участь 99,99 % від загальної кількості зареєстрованих виборців. В усіх виборчих дільницях міста за кандидатів блоку комуністів і безпартійних голосувало 99,92 % від загальної кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Проти кандидатів у депутати проголосувало 0,08 %.
За повідомленням Міської виборчої комісії по виборах до Бердичівської міської Ради депутатів трудящих до міської ради обрано 250 депутатів, всі обрані є кандидатами блоку комуністів і безпартійних. У числі депутатів: жінок – 119 або 47,6%, членів і кандидатів у члени КПРС – 132 або 52,8%, робітників промислових підприємств та інших галузей народного господарства – 175 або 70%.
Щоб досягти таких результатів, влада вдавалась до різноманітних методів. Так, на виборчих дільницях відкривали буфети, в яких можна було придбати що-небудь таке, чого практично не купиш у магазинах. Наприклад, ту ж ковбасу, сир, чи солодощі, пиво, солодкі напої, індійський чай зі слоном у жовтих пачках, угорські яблука, апельсини та інше. Біля дільниць встановлювали гучномовці, які на всю округу транслювали твори популярних на той час артистів естради.
Тих, хто свій громадянський обов’язок ігнорував, витягали на дільниці за допомогою тих же агітаторів: вони ходили по оселях і запитували, чому той чи інший громадянин досі не з’явився до урни для голосування і не відмітився. Неявка була великим скандалом, майже антирадянщиною.
За роки тоталітарної влади будь-яке бажання політичної активності у людей настільки вихолостили, що більшість населення країни навіть не замислювалася про те, чому вибори у нас проходять безальтернативно. Просто йшли голосувати, тому що так було заведено.