Home Край в історичних нарисах Бердичівський Євромайдан

Бердичівський Євромайдан

3019
1
SHARE

З часу приходу Віктора Януковича до президентської влади в 2010 році, й узурпації ним Конституції в Україні постійно зростали протестні настрої. 21 листопада 2013 року, за кілька днів до Вільнюського саміту східного партнерства, Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Крім того, Верховна Рада України вчасно не ухвалила євроінтеграційні закони, які були умовою підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Все це, та інші дії влади привели до появи Євромайдану — національно-патріотичних, протестних акцій в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки. Брали активну участь у них і бердичівляни – десятки активістів перебували на Майдані Незалежності, підтримували дії опозиціонерів, надавали допомогу в організації протестних акцій.

Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого 2014 року, в ході яких загинуло більше сотні протестувальників (“Небесна сотня”) і кілька тисяч отримали травми.

Бердичів та його жителі не залишились осторонь цих подій. Далі пропонуємо ознайомитись із перебігом подій кінця лютого 2014 року, що стали ключовими під час Революції гідності.


18 лютого, вівторок

Бердичівляни на Майдані Незалежності.
Київ, 18 лютого 2014 р.

Зранку у Києві під Верховною Радою та в урядовому кварталі продовжувалось протистояння “стінка на стінку” між мітингувальниками та силовиками. Вранці на акцію мирного протесту на Майдан з Бердичева відправилось понад 50 бердичівлян.

Вдень четверо чи п’ятеро з бердичівлян, що брали участь в акціях протесту, отримали поранення. Про це повідомив у телефонному режимі координатор ГО “Майдан+” Олександр Парасюк, який перебував у центрі подій. Він розповів, що по людях, які приїхали на мирну акцію протесту без зброї, стріляли гумовими кулями та кидали світло-шумові гранати: “Наразі народ пішов в наступ. Точну кількість поранених серед наших земляків назвати важко, оскільки велика кількість людей. Намагаємось орієнтуватись на наш прапор з написом Бердичів”.

Мітинг на Центральній площі, 18 лютого 2014 р.

На вечір біля Бердичівського міськвиконкому зібралось більше сотні людей. Вони вимагали від влади припинення калічення людей на Майдані, та закликали всіх бердичівлян приєднатись до акції протесту. Трохи пізніше до мітингувальників приєднались бердичівляни, які щойно приїхали з Київського Майдану. Вони встигли вирватись із оточення і повідомили присутнім та журналістам, що бердичівляни, які були на Майдані, знаходяться в даний час у безпеці. Також вони розповіли про київські події, свідком яких були особисто. Так, голова міської організації партії “Удар” Едуард Томашевський наголосив, що провокації в Маріїнському парку розпочали “тітушки”[1], яких прикривав беркут. Євромайданівцям довелось від метро “Арсенальна” до Майдану повертатись аж через бульвари Дружби народів та Лесі Українки, тому що на всіх інших напрямках їх ловила міліція і “тітушки”.

На мітинг у Бердичеві прийшла й мати одного з бійців внутрішніх військ, які воюють нині на Майдані. Вона розповіла, що молодих, лише у жовтні-листопаді призваних військовиків ставили на першу лінію оборони. Тисячі з них обморозили ноги, сотні отримали ушкодження горла і легенів через гази. Як звідти забрати сина вона не знала.

Поки на площі бердичівляни міркували, що робити назавтра, колона молодих свободівців встигла пройти вулицями міста, щоб бердичівляни, які хвилюються перед екранами своїх телевізорів знали, що вони не одні.


19 лютого, середа

На ранок бердичівські активісти висунули до міської влади ряд вимог. Міська влада пішла їм назустріч. Завдяки цій домовленості, у міськвиконкомі виділено приміщення для активістів, тут встановлено дошку для оголошень, і незабаром з’явились два біотуалети.

Перед присутніми на мітингу виступає Едуард Томашевський, 19 лютого 2014 р.

О 10 годині ранку біля Бердичівського міськвиконкому розпочалась акція протесту проти безчинств, вбивств та насилля, що охопили країну. Розпочалась вона хвилиною мовчання в пам’ять про загиблих активістів Євромайдану. Під час мітингу, протестувальники збирали підписи під зверненням до головного прокурора від імені бердичівської громади, з вимогою відкрити кримінальне провадження проти громадянина Януковича В.Ф. за узурпацію влади та кривавий терор.

На думку активістів слід не дати силовикам виїхати з міста, створити загони самооборони, записатись в які можна буде на площі Центральній в одному з кабінетів міськради та всіляко підтримувати протестувальників у Києві. Прозвучали й виступи тих, хто був на Майдані у вівторок, 18 лютого. Люди показували кулі, якими стріляли в мирне зібрання неподалік Маріїнського парку. По завершенні мітингу активісти розділились: частина з них рушила запланованим заздалегідь маршрутом пікетувати військову частину (26-у артбригаду), а решта – власними автомашинами поїхали перекривати трасу Бердичів-Житомир, щоб не допустити виїзду “тітушок” до Києва.

Хода вулицями міста, 19 лютого 2014 р.

Вдень, після мітингу біля міськвиконкому, хода небайдужих бердичівлян рушила до військової частини, але по дорозі завітала до міжрайонної прокуратури. Біля прокуратури люди підписали заяву, в якій повідомляли прокурора про злочин, скоєний гр. Януковичем, а саме – порушення Конституції України внаслідок узурпації влади та вимагали відкрити виконавче провадження по цьому факту.

До мітингуючи вийшли заступники міжрайонного прокурора, бо самого прокурора на місці не було. Вони прийняли заяву, належним чином зареєстрували і пообіцяли розглянути її згідно процесуальних норм. На заклик подавачів заяви – “І по совісті!”, відповіли ствердно.

Зустріч мітингувальників із представниками прокуратури, 19 лютого 2014 р.

Біля КПП військової частини до колони маніфестантів вийшов особисто полковник Малиновський і розповів про те, що у ввіреному йому військовому підрозділі в даний час проходять планове навчання 1000 військовослужбовців. Всі процеси відбуваються в штатному режимі, ніхто і нікуди виїжджати не збирається.

Далі маніфестанти вирушили до міського відділу міліції. Начальник міськрайвідділу міліції полковник Юрій Олефір теж особисто вийшов до колони, нагадав всім присутнім, що в останніх подіях бердичівські міліціонери ведуть себе коректно, охороняють правопорядок і ніяк не вмішуються у політичні пристрасті. Він теж побажав небайдужим бердичівлянам миру і спокою.

Надвечір група активістів залишилась на Центральній площі.


20 лютого, четвер

У Києві вранці протестувальники перейшли у контрнаступ, і незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Ряд силовиків заявили про перехід на бік протестувальників, також про вихід з Партії Регіонів заявив голова КМДА Макеєнко.

У Бердичеві другу ніч поспіль активісти чергували на Центральній площі. За словами активістів, вночі все було спокійно, провокацій та конфліктів не було зафіксовано. Основною темою для вранішніх розмов на площі, куди стали підтягуватись бердичівляни, щоб разом йти до Бердичівської РДА, було висловлення припущень, хто з міських перевізників возить людей на антимайдан. Також серед містян, присутніх на площі, поширювалась інформація про те, що в села Бердичівського району приїздять автобуси і набирають людей на підтримку провладної партії.

Зранку в будівлі Бердичівської районної ради відбулись збори опозиційних до влади депутатів, які проголосили створення депутатської групи “Народна Рада” у Бердичівській районній раді. Керівником групи обрали Юрія Михальчука, заступниками керівника групи Олександра Доманського та Сергія Гуменюка, секретарем Василя Садовського. На цих зборах прийняли вимогу щодо скликання позачергової сесії, на якій планували поставити питання про недовіру голові райдержадміністрації Володимиру Збаражському.

Представник міськрайонного відділу міліції Роман Зайцев звертається до мітингувальників, що зібрались під стінами райдержадміністрації, 20 лютого 2014 р.

До будівлі районної ради підійшло більше ста жителів міста та району. Депутати запросили їх до актової зали і розповіли їм про свій план дій. Але революційно налаштованих людей такий план не задовольнив. Вони стали вимагати негайного проведення позачергової сесії та негайного розпуску фракції Партії Регіонів у районній раді. Після тривалих дискусій депутати та голова районної ради Микола Тимофійович Стороженко узгодили проведення позачергової сесії вже назавтра, 21 лютого. Також підозрілою для мітингувальників видалась тиша в коридорах адміністрації та багато зачинених кабінетів на всіх поверхах. Тому на їх вимогу опозиційні депутати перевірили робочі місця чиновників РДА (особливо, членів Партії Регіонів) і склали відповідний акт. Після цього планували провести перевірку справжності тих лікарняних листів, якими, можливо, прикривались посадовці.

Далі колона маніфестантів пройшла через міський ринок та вирушила до міськрайвідділу міліції. До людей вийшов особисто начальник відділу Олефір Ю.Л. та вкотре запевнив, що бердичівська міліція з народом. Одночасно почали домовлятись про спільні дії бердичівлян по сприянню міліціонерам. Зокрема, виставити спільні пости на в’їздах до міста та не пустити в Бердичів заїжджих “тітушок”.

На Червоній горі очікують на “тітушок”, 20 лютого 2014 р.

Ближче до обіду все місто буквально протягом кількох годин заполонили панічні слухи: три автобуси “тітушок” їде з Вінниці на Бердичів, на Червоній горі б’ють магазини. Але вони ніяк не підтвердились, хоча й зіграли певну роль у самоорганізації людей. Пік слухів сягнув обіднього-післяобіднього часу: навантаження на мережі мобільного зв’язку стали такими, що вони почали давати збої. Зросло навантаження і на мережу стаціонарного телефонного зв’язку: кількість дзвінків зросла у два-три рази, але телефонна мережа впоралася з цим навантаженням.

Вдень до деяких бердичівських відділень банків надійшли вказівки від керівництва про призупинення роботи, що вони й зробили. Відразу біля банкоматів утворились великі черги – люди намагались зняти кошти з рахунків. Щоб запобігти зриву роботи, “Приватбанк” увів обмеження на грошові суми, які видавались банкоматами. Після обідньої перерви для широкого загалу припинив свою роботу Центральний універмаг “Ювілейний”. На вечір, побоюючись нападу “тітушок”, закрились декілька торгових центрів та магазинів. Ті, що все ж працювали, охоронялись їх власниками. Керівництво позашкільних закладів попросило батьків прийти і особисто якнайшвидше забрати своїх дітей із занять.

Як реакція на ці процеси, у Бердичеві розпочалось формування загонів самооборони для сприяння працівникам міліції. Штабом цієї організації стала актова зала будівлі РДА, а координаційну роль виконував особисто начальник бердичівської міліції та керівники Самооборони.

Вже після обіду окремі місцеві представники Партії Регіонів почали говорити в особистому спілкуванні про те, що вони написали заяви про вихід з партії.

Блокпост зі сторони Ливарного комплексу заводу “Прогрес”, 20 лютого 2014 р.

На вечір на головних трасах у місто з’явились блокпости. Перший блокпост створили на північному напрямку, біля кафе “Жолудь”. Південний блокпост (на з’їзді з об’їзної дороги з боку Вінниці) – більше сотні самооборонців несли вахту та допомагали співробітникам Державтоінспекції перевіряти підозрілі автобуси. У піковий момент на блокпосту перебувало до п’ятиста осіб. Майже всі — з битками, металевими кийками, ломами, ніжками від стільців та просто палицями.

Блокування було вибірковим: пропускали увесь транспорт, який рухався у напрямку Вінниці, а так само легковики, які рухалися у зворотному напрямку. Натомість, автобуси будь-якого розміру та закриті вантажні машини зупиняли і перевіряли, чи, бува, не перевозять у них підозрілих осіб.

Пункт харчування на блокпосту.

Загалом, чергування проходило спокійно, тому що працівники міліції налагодили зв’язок із Комсомольським постом (на перехресті біля селища Комсомольське), і інформація звідти надходила заздалегідь. Допомагали бійцям самооборони дівчата з кафе біля ринку “Червона Гора”, які організували пересувний пункт харчування, а поки вони їздили за черговою порцією чаю (40-літрова каструля), “буфетом” командували жінки з асоціації приватних підприємців.

На кінець дня в Бердичеві більше 1000 громадян вступили до лав Самооборони Бердичева, аби забезпечити мир та спокій. Частина людей разом із міліціонерами знаходилась на блокпостах, контролюючи в’їзд у місто автотранспорту. Інші самооборонці патрулювали місто на автомашинах. Значна частина людей знаходилась у резерві, аби забезпечити цілодобове чергування на вулицях міста. Роботу Самооборони координував штаб, який знаходився у приміщенні Бердичівської районної державної адміністрації.


21 лютого, п’ятниця

Ніч на 21-е пройшла спокійно. Це заспокоїло людей і життя міста увійшло у звичне русло. Правда, зранку біля банкоматів ще стояли черги, але до обіду вони зникли. Установи, торговельні магазини працювали у звичному режимі.

Початок позачергової сесії районної ради, 21 лютого 2014 р.

В актовій залі райдержадміністрації відбулась позачергова сесія Бердичівської районної ради. На сесії Людмила Колесник оголосила про те, що 16 чоловік із 20 членів регіональної фракції Партії Регіонів написали заяви про вихід із партії (4 члени знаходились на лікуванні). Тому на засіданні фракції прийнято рішення про її розпуск (фракція Партії Регіонів у міській раді припинила свою діяльність ще 27 січня). Питання про недовіру голові адміністрації, згідно із законом, повинно вирішуватись лише таємним голосуванням, тому інтрига, як будуть голосувати тепер уже колишні регіонали, залишалась, адже з присутніх 46 депутатів для висловлення недовіри потрібно було набрати більше 40 голосів.

Та після одностайного голосування про включення до порядку денного звернення до прокурора з вимогою розслідувати поїздки районних бюджетників на провладні майдани в робочий час, а особливо після того, як заступник голови РДА Людмила Колесник наголосила, як багато для людей зробив колишній голова РДА Олег Шевчук та нинішній голова РДА Чуднівського району Максим Самчик і скромно промовчала про “заслуги” Збаражського, стало зрозумілим, що колишні регіонали будуть теж голосувати “як треба”.

Голосування депутатів районної ради, 21 лютого 2014 р.

Далі все відбулось згідно протоколу: обрали лічильну комісію, призначили перерву для того, щоб надрукувати бюлетені, підготували скриньку. Підсумок цього процесу – 45 депутатів за недовіру, 1 – проти. Тепер, згідно закону, президент зобов’язаний був звільнити свого представника у Бердичівському районі.

Удень до міськвиконкому надійшло звернення від народного депутата України Анжеліки Лабунської. У ньому народний депутат України звернулась до міського голови Василя Мазура з пропозицією винести на повістку дня найближчої сесії депутатів міської ради Бердичева два питання: про перенесення пам’ятника Ленину в інше місце з центральної площі міста, саму площу перейменувати з Центральної у площу Героїв Майдану.


22 лютого, субота

Пам’ятник В.І. Леніну на ранок 22 лютого.

Вночі на пам’ятнику Леніну на Центральній площі з’явився напис – “Час зносити”. У соціальних мережах з’являються повідомлення про знесення пам’ятника Леніну, на пам’ятнику з’являються й нові написи – “Досить терпіти ката” і “Сьогодні о 15.00”.

На обідній час призначається засідання виконавчого комітету, єдиним питанням на якому розглянули знесення пам’ятника. Засідання тривало близько двадцяти хвилин, перший заступник міського голови Іван Демусь на правах головуючого зачитав відповідне рішення Бердичівської міської ради. Після недовгих обговорень воно було ухвалене.

Біля третьої години дня працівники комунальних підприємств та приватної фірми “Золотий ключ” спільно з добровольцями розпочали споруджувати біля пам’ятника настил із дощок, для зручнішого переміщення його частин. Попередньо понадрізали електроінструментом шви, що сполучали в одне ціле гранітну конструкцію. На площі зібралось декілька тисяч бердичівлян, які спостерігали за всіма маніпуляціями.

Демонтаж тривав біля двох з половиною годин. За цей час комуністи декілька разів намагались зупинити роботи з демонтажу, але їх рішуче відсторонювали бійці самооборони. Коли гранітна брила повалилась на землю, сотні бердичівлян схвальними вигуками вітали цю подію. Та все ж, по завершенні демонтажу не обійшлось без ексцесів – між бійцями самооборони та окремими громадянами сталась кровопролитна бійка, яку вчасно зупинила міліція.

У день демонтажу пам’ятника В.І. Леніну постраждав і пам’ятник Михайлу Фрунзе, що височів поряд із колишнім однойменним кінотеатром – люди за допомогою мотузки повалили на землю гранітну стелу, на якій знаходився бюст більшовицького полководця. Сам бюст розбили на декілька частин.

О 20 годині бердичівляни вийшли на Центральну площу, щоб згадати поіменно всіх тих, хто загинув за Україну.


23 лютого, неділя

Поминальна служба по загиблим Героям Майданів України, 23 лютого 2014 р.

Вихідний день став небагатим на події. О 15 годині на площі Центральній розпочалась поминальна служба по загиблим Героям Майданів України. У ній взяли участь священики всіх релігійних конфесій – так, як це було останні два місяці в Києві, відкриваючи народні Віче.

Сотні городян прийшли помолитись за тих, хто віддав своє життя за нову Україну. Тут вони молились і тут же вони мріяли і планували, якою ж вона має бути.


24 лютого, понеділок

Володимир Збаражський пише заяву про звільнення, 24 лютого 2014 р.

Оскільки ще у п’ятницю Бердичівська районна рада висловила недовіру голові райдержадміністрації Володимиру Збаражському, бердичівлян та жителі району прийшли до нього в кабінет і настійно “порекомендували” йому не чекати відповідного наказу, а самому написати заяву про звільнення. Після нетривалої дискусії він написав таку заяву і видав розпорядження про тимчасове виконання його обов’язків заступником голови РДА Сищенком Г.А.

Далі депутати районної ради, члени групи “Народна Рада”, прийняли рішення про проведення ще однієї позачергової сесії ради, на порядок денний якої планувалось поставити питання про недовіру голові районної ради Стороженко М.Т. та його заступнику Колібабі Ф.Д., а також питання про відкликання повноважень районної ради від адміністрації.

В кабінеті голови районної ради, 24 лютого 2014 р.

З цією вимогою депутати разом з представниками революційної громадськості пішли до кабінету Миколи Стороженка і теж “порекомендували” йому написати заяву, не чекаючи позачергової сесії. Він відмовився це зробити, хоча розпорядження про скликання сесії підписав.

Удень, відповідаючи на заклик Єпископів Римсько-Католицької Церкви, щоденно о 15.00 у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію в Бердичеві розпочинається богослужіння Години Милосердя в намірах миру для нашої Вітчизни.

Богослужіння тривало від 1,5 до 3 годин щодня. Багато учасників свідчили, що ці богослужіння допомагали їм легше перенести жахливі події останнього тижня і віднайти внутрішню рівновагу та мир у серці.


25 лютого, вівторок

Блокпост на трасі біля селища Гришківці, 25 лютого 2014 р.

Вранці на блокпосту, що встановлений на трасі Бердичів-Житомир біля селища Гришківці активісти затримали незвичний ескорт, який складався з трьох міліцейських автомобілів та автобуса, заповненого зброєю. Зброю вилучили та передали на зберігання до бердичівської міліції.

У приміщенні РДА відбулась чи не найбільш тривала за часом проведення сесія Бердичівської районної ради. Розпочалась вона о десятій годині ранку, а закінчилась після другої дня. Спочатку провели таємне голосування щодо звільнення депутатами голови районної ради. Із 52 депутатів, які взяли участь у голосуванні, за звільнення проголосувало 36 (тобто, менше ніж необхідні по закону дві третини депутатів). П’ять бюлетенів були визнані недійсними, а 11 депутатів проголосували проти такого звільнення.

Микола Тимофійович подякував тим, хто підтримав його, і хотів навіть вже закрити роботу сесії, але революційно налаштовані присутні у залі члени самооборони, громадської організації “Майдан+” та інші “безорганізаційні” активісти не дали це зробити. Згідно з регламентом, питання можна ще один раз винести на повторне голосування, за що й проголосували тепер уже сорок депутатів. Лічильна комісія пішла знову готувати бюлетені та протоколи, а переговори між депутатами та присутніми в будівлі РДА продовжились.

Вибори голови районної ради, 25 лютого 2014 р.

На жаль, у першій частині роботи сесії стався прикрий інцидент, коли виступаючого Костянтина Демчука неправильно зрозумів один із представників самооборони і кинувся у бійку прямо на сцені. Але за час перерви вони потисли один одному руки і вибачились один перед одним, звинувативши у конфлікті нервову напруженість, яка склалась останніми днями. Також під час цієї перерви змінив свою думку і колишній голова районної ради: Микола Стороженко написав заяву на звільнення і подав її на реєстрацію після нетривалого з’ясування відносин щодо вчорашніх дій депутатів і громадськості щодо нього. Заяву сесія задовольнила і розпочались вибори нового очільника районної ради.

Новообраний голова райради Володимир Мулярчук підписує перші документи, 25 лютого 2014 р.

Після нетривалого обговорення внесли три кандидатури: Костянтин Мулярчук, Олександр Цісар та Едуард Зубко. Підсумок голосування – 41 голос за Костянтина Мулярчука – Почесного громадянина Бердичівського району, кошового отамана Бердичівського козацького куреня, колишнього голови асоціації фермерів району, жителя села Красівка. Депутати та присутні привітали новообраного голову районної ради, а представники Самооборони дозволили розпломбовати кабінет для передачі справ (хоча був нюанс – у 2012 році вступили в силу поправки до закону про корупцію, які передбачали проведення претендентом на виборчу посаду в органах самоврядування спеціальної перевірки; тому офіційно рішення районної ради вступить в силу лише після закінчення такої перевірки).


Після кривавих подій на Майдані, що розгорталися під час Революції Гідності, у багатьох містах та населених пунктах країни з’явилися меморіали в пам’ять про Героїв Небесної Сотні. Облаштували такий і в Бердичеві: на Центральній площі за ініціативи активістів встановили фотографії загиблих, на кожній коротко виклали біографію борців за Україну.

Реконструкція меморіалу “Небесної Сотні”, 21 серпня 2014 р.

За меморіалом доглядали волонтери та усі, хто бачив у тому потребу – рівняли, розчищали від трави, ввечері навколо знімків запалювали лампадки. Зважаючи на те, що таблички знаходилися під відкритим небом, вони швидко втратили свій вигляд, вигоріли на сонці та обшарпались. До того ж небайдужі бердичівляни знайшли повнішу інформацію про героїв, якою хотіли поділитись із іншими. Тому постало питання про реконструкцію меморіалу – заміну старих табличок на нові, ламіновані. Кошти на це міські активісти і волонтери з “Правого Сектору” зібрали самі, самі привезли знімки і встановили їх. 21 серпня 2014 року ввечері місто побачило оновлений меморіал.

Нині його не існує. Але існує його продовження – видозмінений, він з’явився на Соборній площі, поряд з Меморіалом “Слава Героям!”. Прийдіть до нього, погляньте на ці обличчя і задумайтесь – за що вони пролили свою кров?

Анатолій Горобчук

За матеріалами газет “РІО-Бердичів”, “Діловий Бердичів”, “Земля Бердичівська”.


[1] “Тітушки” — збірна назва найманців, часто люмпенізованих кримінальних елементів, гопників, молодиків, в тому числі спортсменів, які використовувалися українською владою для застосування фізичної сили і участі в масових сутичках; зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів та для дій проти вуличних протестів: провокацій, підпалів машин, залякування, побиття та розгону демонстрацій, впливу на процес голосування на виборах тощо. Офіційно визнано використання державними службовцями правоохоронних органів та спецслужби кримінальних бандитських формувань “тітушок” проти демократичної акції “Євромайдану”.

1 COMMENT

  1. Чудова стаття – гарно ілюструє події, котрі відбувались в пік Революції Гідності!

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here