Home Новини Перший. Народний.

Перший. Народний.

1018
0
SHARE

Люди з цікавістю спостерігали за перипетіями останніх парламентських виборів: тут тобі і різноманіття політичних переконань кандидатів (практично весь спектр – від правих до відверто лівих), і фізичні дані кандидатів на будь-який смак (від високих та струнких до ґречних та поважних за статурою, хоча всі намагались показати, що спорт – не остання з їх улюблених справ), і проблеми громади за умови їх обрання скоро знайдуть своє вирішення…

Та пройде всього місяць чи півтора, і електорат стане забувати не лише імена тих, хто балотувався на нашому окрузі та голосно обіцяв чисту_воду/гарні_дороги/медицину_в_кожен_дім, але й прізвище того, кого вважали фаворитом та відповідно, боролись із ним найзавзятіше. Не вірите? Насправді, пам’ять людська має властивість швидко забувати. Хто з бердичівлян нині пригадає, що під час виборів до парламенту 2012 року один із кандидатів влаштував нічний марш центральною вулицею міста зі смолоскипами під гаслом “За чисту воду”? А таке було! Хто згадав цього кандидата, може вказати його ім’я в коментарях під цим постом. Заодно і перевіримо.

Так же швидко забуваємо ми й імена наших депутатів, каденція яких завершилась. Олександра Ревегу пам’ятаємо, про його попередницю Анжеліку Лабунську ще також. А хто був перед ними? Вже не пам’ятаєте? От і я про це ж – пам’ять людська швидкоплинна.

Та про першого, самого першого обраного народного депутата, який представляв Бердичівщину у Верховній Раді, варто згадати окремо. Адже він став першим. Першим народним депутатом.

Олександр Васильович Тонкошкурий

Вперше вибори до Верховної Ради СРСР відбулись не після Жовтневого перевороту 1917 року, не після утворення власне такої країни, як Союз Радянських Соціалістичних Республік (1922 рік, якщо хто не знав), а значно, значно пізніше. Лише через 15 років після утворення країни відбулись вибори до її Верховної Ради – парламенту, який нараховував 1143 депутати (не мало, як на мене, правда ж?). Серед обраних був і депутат, який представляв Бердичівський округ. Звали його Олександр Васильович Тонкошкурий.

Олександр Тонкошкурий народився на Бердичівщині у селі Терехове у 1908 році. Розпочав працю на Бердичівському цукрорафінадному заводі у підлітковому віці – з 1923 року. Спочатку робітником, як підріс – котельником.

Кар’єра Олександра Тонкошкурого стрімко пішла на злет у той час, коли в країні партійні та господарські органи широко рекламували почин Стаханова – шахтаря, який в ніч на 31 серпня 1935 року впродовж 6-годинної зміни нарубав відбійним молотком 104 т вугілля, виконавши 14,5 норм (правда, у цьому йому допомагала ціла група кріпильників). Стахановський почин підтримав і Олександр Тонкошкурий, який на цей час працював старшим котельником на цукровому заводі. Він підтримав рух стахановців, першим на заводі перейшов на нові технічні норми. За ці здобутки 1 серпня 1936 року Президія ЦВК СРСР нагородила його орденом “Знак Пошани”, а наступного року місцеві партократи висунули кандидатуру Тонкошкурого у народні депутати. На виборах, які відбулись 12 грудня 1937 року прямим таємним голосуванням по одномандатному округу по мажоритарній системі, він отримав перемогу і незабаром представляв Бердичівський округ та зайняв місце у залі поряд із тим же Стахановим, якого також обрали депутатом – від Донецької області. Цікавий факт – на момент обрання Тонкошкурому виповнилось всього 29 років. До речі, новообраному Богдану Кицаку незабаром виповниться 27.

Ще перед обранням до Верховної Ради Олександр Тонкошкурий став спочатку кандидатом у члени ВКП(б) (1937), згодом – членом Комуністичної партії. Його перемога на виборах була питанням вирішеним, адже до виборчого бюлетеня вносилось лише одне прізвище кандидата.

Тонкошкурий О.В.
Фото з журналу “Огонёк”, №3, 1938 р.

Термін повноважень Верховної Ради першого скликання становив чотири роки. Депутати засідали з 1938 по 1946 (вибори під час Великої Вітчизняної війни не проводились, у зв’язку з чим з 1942 року, після завершення початкового 4-річного терміну повноважень, Президія Верховної Ради щорічно видавала указ, яким продовжувала роботу цього скликання ВР ще на рік). Але ніякої реальної влади Верховна Рада СРСР не мала, як правило, усі рішення приймались одноголосно; в поодиноких випадках частина депутатів голосувала проти запропонованих законопроектів.

Верховна Рада СРСР першого скликання пам’ятна тим, що значну кількість її депутатів (більше двохсот осіб) розстріляли – вони попали під репресивний каток у роки так званого Великого терору (1937-1938). Олександру Тонкошкурому пощастило – його оминули сталінські репресії.

Тогочасні народні депутати не мали тієї кількості пільг, як нинішні. Але все ж деякі можливості були. Так, Олександр Тонкошкурий пройшов профільне навчання та очолив Янушпільський (нині Іванопільський) цукровий завод.

Зірок з неба перший бердичівський депутат не хапав і нічим особливим більше не запам’ятався ні жителям Бердичева, ні Іванополя, де тривалий час працював. Та чи збережемо ми про інших народних депутатів, обраних від Бердичева, хоча б такий об’єм інформації? Час покаже.

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here