До настання епохи Інтернет та електронних засобів інформації (у всіх їх можливих формах) паперова газета була не лише щоденним джерелом інформації для пересічного обивателя, але, розуміли це видавці чи ні, також джерелом краєзнавчим. Так, саме повноцінним краєзнавчим джерелом, якщо читач вилучить з публікацій газети пропагандистське нашарування та критично вчитається у представлені матеріали.
Так відбулось на Бердичівщині з міськрайонною газетою «Радянський шлях», яка за більш як століття свого існування перетворилась на таке джерело. Так відбулось і ще з одним, нині маловідомим через специфічний читацький контингент місцевим періодичним виданням – газетою «Ді вох».
На сьогодні побачити тижневик «Тиждень» (саме так із їдиш перекладається назва «Ді вох») та погортати його сторінки може будь хто – доступ до видання в електронному варіанті забезпечує проект LIBRARIA – архів української періодики онлайн. А от зрозуміти побачене – лише носії мови. Саме для них, бердичівських євреїв, які складали більшість тогочасного населення міста, у середині 1920-х років заснували як додаток до газети «Радянський шлях» це видання.
Краєзнавець Леонід Коган зі Звягеля, що на Житомирщині, провів ґрунтовне дослідження матеріалів тижневика «Ді вох» на протязі його існування (а це майже чотири роки) та опублікував розлогу статтю, в якій проаналізував матеріали та тематику тижневика. Україномовний варіант цього дослідження нещодавно був опублікований на сторінках збірника матеріалів жовтневої краєзнавчої конференції, яку провели у Житомирі з нагоди 160-річчя від дня заснування Житомирського обласного краєзнавчого музею. Але наклад цього збірника дуже малий, і його може читати невелика кількість осіб.
Тож пропонуємо ознайомитись із цим цікавим краєзнавчим матеріалом на сайті «Мій Бердичів», де стаття “Бердичівські євреї та місто Бердичів на сторінках газети «Ді вох»” опублікована з дозволу автора.






Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.


