Головна Історія Цей день в історії 30 липня

30 липня

1786
0
ПОДІЛИТИСЯ

1705 – Цього дня у відповідності до царського указу полковника Семена Палія, керівника українського правобережного козацтва, який тривалий час перебував у заточенні у бердичівському підземеллі, а згодом у Батуринській в’язниці, відправили до заслання у місто Тобольськ (Сибір).

Семен Палій
(Семен Гурко; 1640 — 18 січня 1710).

Семен Палій (Семен Гурко; 1640 — 18 січня 1710) — військовий діяч, полковник Фастівського полку, один із керівників антипольського повстання на Правобережжі. Протягом 1702-1704 років разом із Самусем очолював повстання (“друга Хмельниччина”) на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Речі Посполитої.

Іван Мазепа, який на цей час обіймав посаду гетьмана України, намагався припинити безчинства повсталих людей. У травні 1704 року він отримав наказ російського царя Петра І про введення козацького війська на Правобережжя з метою допомоги польському королеві Августу ІІ у зв’язку з загрозою шведського завоювання Речі Посполитої. Свою головну квартиру Іван Мазепа розмістив під Бердичевом. Тут і відбувся арешт Семена Палія: 1 серпня 1704 року Палій прибув до головної квартири Мазепи, де його прийняли банкетом. Уночі, коли полковник міцно спав, його схопили й кинули до в’язниці, що знаходилася на території бердичівського кляштору.

Будинок у місті Бердичеві, який вважався будинком Мазепи (фото початку 1980 років, будинок не зберігся).

1811 – У ніч із 30 на 31 липня в Бердичеві сталася велика пожежа: згоріло багато будинків, особливо тих, що розташовані поряд із дерев’яною Успенською церквою.

Та, як кажуть, немає щастя без біди: ця пожежа знищила будинки, збудовані на церковній землі та заважали спорудженню нового кам’яного храму. Тому після пожежі відновлення цих будинків та їх нове будівництво місцевою владою заборонили.


1989 – У Бердичеві в мікрорайоні Червоної гори Бердичівський районний вузол зв’язку ввів у дію нову автоматичну телефонну станцію. Її ємність становила три тисячі номерів, тип – координатна АТС АТСК-У. Відома бердичівлянам як АТС-3 (телефонні номери мали формат 3-ХХ-ХХ).

Ця АТС задовольнила значний попит на телефонний зв’язок в одному з найбільш густозаселених мікрорайонів міста, який завдяки розташованим тут численним військовим частинам стрімко розбудовувався у попередні десятиліття. Нову АТС обслуговувало шість працівників, станцію розмістили на першому поверсі житлового будинку по вулиці Котовського, 66-А (нині вулиця Одеська).

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут