18 травня

1768 – До Бердичева підійшло восьмитисячне російське військо на чолі з генерал-майором Петром Микитовичем Кречетніковим, яке взяло в облогу кармелітську фортецю.

У фортеці під керівництвом генерала Казимира Пуласького (Kazimierz Michal Waclaw Wiktor Pulaski, 1746-1779) у цей час схоронився загін барських конфедератів – членів військово-політичного об’єднання польської шляхти, спрямованого проти короля Станіслава Августа Понятовського і Російської імперії.

Петро Кречетніков наказав встановити гарматні батареї і розпочати безперервний обстріл кляштору. Генерал-майор Кречетніков був відомий також тим, що проводив занадто великі побори в тих місцевостях, де проходило його військо.

1844 – За розпорядженням Волинської духовної консисторії закрито друкарню, яка діяла в Бердичеві при кляшторі Босих кармелітів. В указі причини закриття друкарні пояснювалися так: “…для большей правильности в печатании духовных книг, и для отвращения могущих вкрастся в оныя ошибок и злоупотреблений, Государь Император за благо признать изволил Высочайше повелеть… типографию закрыть и продать с публичного торга“.

Але справжня причина полягала у тому, що російський уряд мав намір покінчити з польсько-католицьким культурним впливом в Україні.

Кармеліти звернулись із проханням дозволити їм друкувати хоча б славнозвісні бердичівські календарі, але і в цьому їм було відмовлено.

1922 – Цього дня Бердичівська повітова комісія з вилучення церковних цінностей для надання допомоги голодуючим вилучила з фарного (приходського) костелу Святої Варвари предмети релігійного культу, виготовлені з дорогоцінних металів.

В описі, складеному 21 травня цього ж року, зазначено, що до вилучених цінностей увійшли: срібний вінець (корона) з фігурою Спасителя, срібний дискос (тарілка) з двома кришками, дві срібні чаші для єлея з кришками та срібні «воти» підвіски у кількості 98 шт.

Член комісії експерт Фуксман зважив означені цінності та визначив їх вартість. Загалом, вилучена з костелу вага срібла становила 7 фунтів 31 лот, або 3 кг. 263 г., його вартість – 7650 рублів.

1924 – У селі Маркуші Бердичівського району цього недільного дня відбулось відкриття клубу хати-читальні, яку розмістили у колишньому помешканні місцевого священника. На цю урочистість зібрались представники міської цукроварні, окрпарткому, незаможники та багато по святковому вбраних місцевих селян.

Під час урочистостей з промовами виступили гості та пояснили присутнім значення та завдання нового “вогнища освіти селянства” – хати читальні. Ухвалено іменувати хату-читальню хатою-читальнею імені т. Петровського – тогочасного голови Всеукраїнського ЦВК. Також одноголосно приймається постанова про те, що т. Петровський зараховується першим почесним членом клубу, про що йому надсилається телеграма.

У справі відкриття клубу велику активність виявили самі селяни. З метою скорішого пристосувати помешкання дівчата влаштували «недільник», який пройшов дуже успішно, не дивлячись на протести й незадоволення жителів старшого покоління, що дівчата працюють у неділю.

1927 – Бердичів відвідали нарком військових та флотських справ СРСР Клим Єфремович Ворошилов та “командувач України і Криму” Йона Еммануїлович Якір – радянський військовий діяч, один з головних військових у боротьбі за встановлення радянської влади в Україні.

1999 – З нагоди 200-річчя з дня народження французького письменника Оноре де Бальзака на будинку римо-католицького храму Святої Варвари відкрито відповідну меморіальну дошку з присвятним написом. Напис на дошці: “В костьолі Святої Варвари 2 березня 1850 року вінчався Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська”.

Покривало з дошки зняв міський голова Олексій Хилюк. Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

Це не перша меморіальна дошка, присвячена Оноре де Бальзаку, яку встановили на стіні храму Святої Варвари – у 1966 році з’явилась меморіальна дошка, яка, з огляду на ідеологічну політику радянської влади того часу, мала напис дещо іншого змісту: “Цей будинок в 1850 році відвідав видатний французький письменник Оноре де Бальзак”.

1999 – У Бердичеві розпочала свою роботу Міжнародна науково-краєзнавча конференція, присвячена 200-річчю від дня народження видатного французького письменника Оноре де Бальзака (1799-1850).

По результатам роботи конференції вийшов друком науковий збірник “Бердичівська земля в контексті історії України”, що вмістить у собі науково-краєзнавчі матеріали, представлені учасниками конференції.

2000 – Рішенням виконкому міської Ради №291 за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева народному депутату України від територіального виборчого округу №65 Ковалку Михайлу Петровичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Михайло Ковалко у 1998 році був обраний Народним депутатом України від виборчого округу №65, до якого входив і Бердичів. Впродовж наступних чотирьох років депутат допомагав місту вирішувати численні соціально-економічні проблеми.

Крім виконання обов’язків Народного депутата України, Михайло Ковалко став Президентом Української нафтогазової Академії, виконував функції Голови спостережної ради НАК «Нафтогаз України».

2004 – Рішенням Бердичівської міської ради №367 від 18 травня 2004 року «Про створення позашкільного навчально-оздоровчого закладу табору “Соколятко”» в місті створили новий позашкільний навчально-оздоровчий заклад для дітей та молоді та затвердили його статут.

Поява оздоровчого закладу «Соколятко» стала можливою після того, як ВАТ «Фірма БЕВЕРС» надало згоду на передачу майна оздоровчого табору «Сокіл», який знаходиться у селі Скраглівка Бердичівського району та належить цьому верстатобудівному підприємству, в комунальну власність міста.

Так «Соколятко» став правонаступником табору відпочинку «Сокіл», заснованого у 1947 році. Саме тут, у лісовому масиві під Скраглівкою, діти бердичівлян впродовж більш як півстоліття мали змогу відпочити, набиратись нових сил у комфортних умовах, серед лісу, в колі однолітків та досвідчених педагогів.