15 червня

1923 – У Бердичеві проходить окружний з’їзд будівельників. Цього дня делегати з’їзду відправили телеграму керівнику радянської держави, одному з організаторів збройного Жовтневого перевороту восени 1917 Володимиру Іллічу Леніну з побажанням швидкого видужання.

У березні 1922 року Володимир Ленін тяжко захворів. Офіційно оголошувалось, що хвороба була пов’язана з перевантаженістю та наслідками замаху на його життя 30 серпня 1918 року, який здійснила революціонерка Фанні Каплан. До активної роботи Володимир Ленін більше не повернувся, помер 21 січня 1924 року.

1925 – Відповідно до постанови ВУЦВК від 3 червня 1925 року «Про ліквідацію губерень і перехід на трьохступеневу систему управління» (триступенева система управління «район-округ-центр») цього дня Бердичівський повіт, що існував із грудня 1845 року, перетворено на Бердичівський округ. Окружний центр – місто Бердичів.

До складу новоутвореного округу увійшло 12 районів: Андрушівський, Бердичівський, Вчерайшенський, Козятинський, Любарський, Махнівський, Плисківський, Погребищенський, Ружинський, Уланівський, Чуднівський та Янушпільський (Іванопільський). На півночі Бердичівський округ межував із Житомирським округом, на сході з Білоцерківським, на півдні з Вінницьким та Шепетівським, з Проскурівським на заході.

Протягом 1925-1930 років межі округу декілька разів змінювалися. Проіснував округ до 2 вересня 1930 року.

1942 – Німецькі окупаційні війська ліквідували єврейський табір, що знаходився у Бердичеві на Лисій (Червоній) горі.

Табір діяв із кінця лютого 1942 року, коли згідно наказу гебітскомісара Бердичівського округу Шмідта у табір, який створили на території колишніх казарм 14-го кавалерійського полку Червоної Армії, переселили всіх бердичівських євреїв-ремісників та єврейських дівчат і підлітків, що ще залишились живими після масових розстрілів у вересні 1941 року.

1962 – У місті Вільнюс, столиці Литовської РСР, помер Йосип Соломонович Котляр (1908-1962) – відомий дитячий письменник та поет, який народився у Бердичеві.

Після революції 1917 року родина Котлярів переїхала з Бердичева до Харкова, де Йосип Соломонович закінчив спочатку педагогічний технікум, потім єврейське відділення Харківського вчительського інституту. Йосип Котляр працював у єврейських газетах та видавництвах, його вірші публікувались в єврейських альманахах та збірниках. Йосип Котляр випустив декілька книг віршів для дітей.

Дитяча поезія Котляра, поряд із віршами Льва Квітко, була дуже популярною у єврейському середовищі у 1940–1950-х рр.

1962 – У Бердичеві створено територіальну первинну організацію Українського товариства сліпих (УТОС).

Метою створення товариства є організаційне об’єднання громадян із вадами зору. В організації надається допомога в отриманні середньої освіти, у вивченні рельєфно-крапкового шрифту Брайля, виділяються путівки в санаторій та будинок відпочинку, в реабілітаційний центр для незрячих. Саме тут ці люди просто відпочивають душею, знаходячи друзів та однодумців, проявляють неабиякі здібності в художній самодіяльності, а особливо у співі, де вони розкривають найпотаємніші нотки свого внутрішнього світу.

На середину 2012 року на обліку в первинній організації знаходилось 370 інвалідів по зору першої та другої групи.

2007 – У бердичівській єврейській общині, яку в цей час очолював рабин Мойше Талер, розпочав свою роботу освітній центр “Даат” (“Знання”).

Мета освітнього центру – організація і проведення семінарів по єврейським традиціям для тих вікових груп євреїв, які не отримують системної освіти по єврейським законам у своїх общинах.