Історія Бердичівської районної лікарні

Центральна районна лікарня (ЦРЛ) утворена у 1957 році. Розмістилась установа в місті Бердичеві по вулиці Санаторній в існуючих на той час будівлях.

Ця місцевість у Бердичеві старожилам відома як хутір Доманського. Земля тут не надто гарна для ведення агробізнесу, але на ній існував фруктовий сад. Посеред саду власник спорудив будинок в оригінальному стилі – одноповерховий, з великою мансардою. Цей будинок зберігся донині.

Після Жовтневого перевороту 1917 року земельну ділянку та садибу Доманського націоналізували. У 1930-х роках за ініціативи місцевих лікарів пустир на місці саду засадили соснами, у колишньому панському будинку серед високих сосон та осокорів, висаджених вздовж алеї, влаштували туберкульозний санаторій. У будинку санаторію обладнали палати на 40 нікельованих ліжок, бібліотеку, клуб, в якому демонстрували художні фільми. Хворі знаходились під постійним наглядом лікарів – Олександра Абрамовича Фурмана, який виконував також роль головного лікаря закладу, та Соломона Соломоновича Ходякова. Санаторій оснастили найновішими на той час препаратами для фізичних методів лікування захворювань легень. Річний бюджет санаторію становив біля 250 тис. карбованців. Щомісяця сюди зі всієї області з’їжджалися хворі на лікування, лише за 10 місяців 1939 року санаторій пропустив до 300 хворих і майже всі виписались з позитивними наслідками.

Туберкульозний санаторій діяв лише до німецько-радянської війни. У 1944 році, коли місто звільнили від окупантів, роботу санаторію не відновлювали, а будинок з мансардою згодом увійшов до складу комплексу районної лікарні.

Цікаво, що від розташованого тут санаторію походить назва вулиці, яка веде від Житомирської вглиб лікарняного комплексу. Вулиця Санаторна з’явилась того ж року, як і райлікарня: рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталі №85 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Санаторна.

На час створення районної лікарні в Бердичівському районі працювало три сільські лікарні, 29 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 родильних будинків.

Районна лікарня мала на початку своєї діяльності 50 стаціонарних ліжок, головним лікарем став Арсеній Іванович Ковбан. Через 2 роки до послуг хворих було вже 75 ліжок.

У 1963-1964 рр. у ЦРЛ зведено одноповерховий будинок – лікувальний корпус на 60 ліжок (хірургічне та гінекологічне відділення). Лікарню розширили до 150 ліжок.

У ті та в наступні роки на Бердичівщині працювали досвідчені спеціалісти, ветерани минулої війни, лікарі-терапевти Б.Ф. Зарубінська, Б.А. Башинська; педіатр О.О. Голікова; хірурги А.І. Ковбан, М.М. Бей; фельдшери П.Д. Лазебний (с. Закутинці), П.В. Деркач (с. Красівка), П.О. Терещук (с. Гардишівка). На початку нового тисячоліття їх справу успішно продовжують З.М. Яценко, А.В. Гончарук, К.С. Яцета та багато інших високопрофесійних лікарів. Вдячність і повагу в районі заслужили завідувачі ФАПами Г.О. Павленко (с. Терехове) Н.Л. Козачук (с. Кикишівка) та інші медпрацівники.

Діяла виїзна бригада в складі фельдшера та водія. ЦРЛ мала 2 санітарних автомобіля, 4-ох водіїв та 4-ох фельдшерів. Цього було достатньо для якісного надання населенню району медичної допомоги.

Багато зробив для поліпшення медичного обслуговування мешканців району Володимир Іванович Олійник, якого призначили на посаду головного лікаря у 1972 році. За часів його керівництва була перебудована та переведена з твердого палива на газове лікарняна котельня, а всі корпуси медзакладу підключили до централізованої каналізаційної мережі міста, проведена низка робіт із заміни водопровідної системи на території лікарні.

Володимир Олійник став ініціатором спорудження нового лікувального корпусу на 200 ліжок. Це будівництво велось господарським способом на кошти колгоспів та радгоспів, роботи виконували будівельники «Міжколгоспбуду». До листопада 1977 року ввели в дію триповерховий лікувальний корпус по вулиці Санаторній, забезпечили його твердим і м’яким інвентарем, лікувальною та діагностичною апаратурою. У цьому корпусі розмістились терапевтичне, хірургічне, гінекологічне та дитяче відділення. Також звели котельню для центрального опалення; типову пральню; автогараж на 13 боксів із автомайстернею та побутовою кімнатою для водіїв; складські та господарські приміщення; тепломережі та мережі гарячого й холодного водопостачання.

На стіні будинку головного корпусу районної лікарні з нагоди завершення будівництва поряд із центральним входом встановили пам’ятну дошку. Пам’ятна дошка виготовлена з чорного граніту, містила присвятний напис: «Побудовано на честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції». У 2016 році на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» пам’ятну дошку демонтували. Але її не знищили, а щоб не погіршувати зовнішній вигляд фасаду будинку дошку заклеїли чорною плівкою, приховавши таким чином на ній напис.

Кількість місць у ЦРЛ поступово зростала. Вже з січня 1978 року ліжковий фонд становив 210, а з липня цього ж року – 275 ліжок. Наприкінці 1980 року він досяг 385 ліжок, з яких 310 було в ЦРЛ.

Великі кількісно-якісні зміни сталися і в наданні населенню швидких медичних послуг: на кінець 1978 року відділення швидкої медичної допомоги розширилося вдвічі і було забезпечено високопрофесійними лікарями, фельдшерами та водіями; забезпечено новим радіофікованим санітарним транспортом (4 одиниці), а також необхідним обладнанням (дихальні апарати, електрокардіографи, медикаменти та перев’язувальні матеріали).

У 1984-1990 та 1999-2003-х роках ЦРЛ очолював Семен Павлович Замковий. За його керівництва у 1988 році введено в експлуатацію новий чотириповерховий корпус районної поліклініки по вулиці Житомирській, 85-А, яка за зміну обслуговувала до 600 відвідувань. Відкрито кабінет фіброгастроскопії, стаціонарний флюорограф, кабінети теплолікування, водолікування з лікувальними ваннами та підводним масажем.

У липні 1990 року посаду головлікаря ЦРЛ обійняв Володимир Станіславович Мишківський. Йому довелося керувати лікарнею в непростих умовах загальної економічної кризи, яка охопила країну після розпаду СРСР.

З березня 2003 року головлікарем ЦРЛ став Юрій Петрович Попадиченко, який продовжив прогресивні заходи своїх попередників. У подальшому медицину району очолювала Дарія Володимирівна Луцька.

Із середини 2000-х років успішно діяла клінічна лабораторія, укомплектована сучасним обладнанням. Запроваджено діагностичну лапароскопію, використовується фібро гастроскоп фірми «Олімп», проводиться успішне внутрішньо судинне опромінювання крові інфрачервоним лазером. Робота фізіотерапевтичного кабінету тісно пов’язана з методикою мікрохвильової резонансної терапії за допомогою апарату АМРТ-1. Дещо поповнено базу сільських медзакладів. Так, за рознарядкою Міністерства охорони здоров’я ФАПи с. Райки і с. Рея отримали комплекти медичної апаратури та обладнання, 10 амбулаторій – систему «Телекард», а ЦРЛ – систему «Тредокс» та автомобіль УАЗ. У вересні 2007 року лікарські амбулаторії в селах Велика П’ятигірка, Озадівка, Старий Солотвин та ФАП с. Хажин оновилися медичним обладнанням на суму 286 тис. грн.

Крім того, придбано нові набори хірургічних інструментів для операційного, приймального та ортопедичного відділення, а також для дитячого гінекологічного кабінету. 2007-й рік – час проведення державної акредитації, коли всі лікувально-профілактичні заклади району підтвердили вищу категорію. Тоді ж придбано монітор реанімаційний, мультимедійний проектор, ноутбук, автомобіль швидкої допомоги з апаратом ШВЛ і електрокардіограф на суму 92500 грн. За допомогою Посольства Японії в Україні та Фонду «Дзвони Чорнобиля», а також за сприяння Бердичівської РДА, відкрито нове приміщення лікарської амбулаторії з сучасним обладнанням.

З 2014 року населення району одержувало медичну допомогу від ЦРЛ на 146 ліжок, від 14-ти лікарських амбулаторій, 9-ти ФАПів та 26-ти фельдшерських пунктів. Крім того, при райполіклініці розгорнуто 70 ліжок денних стаціонарів, на ФАПах і ФП – 43 ліжка. Придбано чимало нових матеріальних цінностей. Однак стан медичного обслуговування населення району вимагав бути кращим: потребували ремонтів багато приміщень, необхідно було значно більше поповнити матеріально-технічну та медичну бази охорони здоров’я. В цей час великою проблемою було кадрове укомплектування закладів охорони здоров’я району. В АЗПСМ[1] сіл Слободище та Садки відсутні лікарі, а в с. Никонівка, с. Рея і с. Скраглівка працювали сумісники. Відсутній санітарний транспорт у 10 СЛА, старі автомашини підлягали списанню, а нові придбати було важко. Також необхідно було вирішити ряд питань, зв’язаних із завершенням будівництва та реконструкції деяких медичних закладів. Так, на часі став капітальний ремонт котельні центральної райлікарні, промивка системи опалення поліклініки та стаціонару, реконструкція теплопотоку АЗПСМ с. Ст. Солотвин і реконструкція опалення Мирославської АЗПСМ.

Велику кількість коштів потребувало придбання високовартісного медичного, господарського та побутового обладнання (котел опалювальний, автоклав ГК-400, сухожарові шафи ГП-80, операційні столи, бронхоскоп, лапароскоп, фіброгастрофуденоскоп, трубки рентгенівські тощо). Окрім того сімейні амбулаторії в селах Скраглівка. Осиково, Никонівка, Райгородок, Слободище та Садки відчувають гостру потребу в комплектах медичного обладнання. Також потрібно провести капітальний ремонт Старосолотвинської, Семенівської і Райгородецької АЗПСМ; придбати 34 комплекти медичного обладнання для ФАПів та ФП.

З перспективою на наступні роки планувалося придбати для ЦРЛ: стаціонарний цифровий апарат на 2-х робочих місцях, проявочну машину, хірургічний реанімаційний кардіомонітор, внутрівенний лазерний опромінювач крові, зволожувач кисню, велоергометр з 6-ти канальним ЕКГ та інше важливе обладнання.

У 2018 році на базі районної лікарні утворили Комунальне некомерційне підприємство «Центральна районна лікарня Бердичівського району Житомирської області» Бердичівської районної ради Житомирської області.

У січні 2021 року в результаті адміністративно-територіальної реформи, яку впровадили на теренах України, Центральна районна лікарня вийшла з підпорядкування Бердичівської районної ради та була реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство «Центральна районна лікарня Бердичівського району» Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад. Головним розпорядником бюджетних коштів по КНП стала Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, юридична адреса медустанови – Бердичівський район, с. Озадівка, вул. Центральна, 5 (фактична – м. Бердичів, вул. Житомирська, 85). На час реорганізації Бердичівська районна лікарня володіла чотирма пакетами медичних послуг, на яких базується її фінансування (для порівняння таких пакетів у міській лікарні – 19). Нова установа мала в своєму складі такі лікувально-профілактичні підрозділи, як поліклінічне відділення та відділення стаціонару. Останнє складалось з приймального відділення, хірургічного відділення (у т.ч. травматологічні ліжка, гінекологічні ліжка), терапевтичного відділення (у т.ч. неврологічні ліжка), дитячого відділення, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, фізіотерапевтичного відділення. Діють клініко-діагностична лабораторія, діагностичне та фізіотерапевтичне відділення.

З вересня 2021 року по сьогодні посаду директора установи обіймає Віталій Вікторович Добровольський – лікар-ортопед цієї лікарні.

Джерела та література:

Поліпшити роботу медичних установ. // “Шлях соціалізму”, №71 (1174) від 01.09.1957 р., с.1.

В.Коржук. Фоторепортаж. // «Радянський шлях», №3 (10771) від 06.01.1978 р., с. 4.

Центральній районній лікарні – 50 років! // «Земля Бердичівська», №50 (15638) від 14.12.2007 р., с. 5-8.

М.М. Бедь, Б.В. Марковський, П.В. Пушкарук, П.С. Скавронський. Історія Бердичівського району – Житомир: Вид. ПП «Рута», 2020. – 376 с. – с. 280-283.

Н.Крищук. Живи, районна! // «Земля Бердичівська», №11 (16439) від 17.03.2023 р.

Центральна районна лікарня в обличчях і справах (2007 рік):

Фотографії, що не увійшли до ювілейної розповіді в газеті «Земля Бердичівська»:

[1] АЗПСМ, або Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини – лікувально-профілактичний заклад, який в межах своєї діяльності на засадах сімейної медицини забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров’я. АЗПСМ – самостійний лікувально-профілактичний заклад, який є юридичною особою, має гербову печатку. Рішення про організацію амбулаторії приймається територіальним органом місцевого самоврядування. Прикріплене населення до амбулаторії загальної практики – сімейної медицини визначається територіальним органом управління охороною здоров’я і затверджується в територіальних органах місцевого самоврядування.