Штучний інтелект та наше майбутнє

Спойлер: Цей текст ні про що. Тож якщо у вас обмаль часу – не витрачайте на його прочитання. У тексті йдеться лише про власні спостереження щодо того, куди прямує світ. Хто в темі, той нічого нового для себе не дізнається, адже професійні аналітики вже давно помітили ці тенденції та їх описали.

З дитинства захоплююсь фантастикою, особливо творами польського письменника Станіслава Лема. Серед багатьох його творів, які регулярно перечитую, є повість «Повернення з зірок», де герой повертається на Землю через 127 років та зустрічає зовсім інше суспільство, ніж те, яке свого часу полишив. І автор, немов мимохіть, ще 65 років тому показав читачам проблему, що з’явиться в майбутньому, коли людьми будуть керувати фактично автономні/автоматизовані системи, та й розваги для людей буде генерувати щось подібне до штучного інтелекту. Ось цитата з твору, коли герой повісті переглядає театральну постановку:

«Спочатку в мене створилось таке враження, ніби я сиджу поруч з театральними підмостками, ні, на самій сцені — так близько грали актори. … це була історія з моїх часів, тобто історична драма; роки, до яких відносилася дія, не були точно визначені, але, судячи з окремих деталей, це мало відбуватися десь через кільканадцять років після мого відльоту.

Я втішався виглядом знайомих костюмів; сценографія була натуралістичною, завдяки чому я міг розважатися, помічаючи безліч помилок і анахронізмів. Герой — дуже вродливий смуглявий брюнет — вийшов з дому у фраку вранці і поїхав автомобілем на побачення з своєю коханкою; на ньому був навіть циліндр сірого кольору. Так, начеб він Арлекін і їде на Дербі. Далі на сцені появилася романтична корчма з метрдотелем, подібного до якого я ніколи в житті не бачив — він скидався на пірата; герой, сівши на фалди фрака, тягнув через соломинку пиво і т. п. і т. ін.»

Станіслав Лем вказує нам, що генеративні системи майбутнього, описуючи далекі для них епохи, неодмінно робитимуть масу помилок, які спотворюватимуть історичну правду. А пересічні люди й не підозрюватимуть про те, що побачений ними сюжет не відповідає цій історичній правді. Вони залишаться щиро переконаними, до в минулому пиво пили лише через соломинку, а сідаючи на стілець, герой обов’язково має сісти й на фалди фрака (що є нонсенс в етикеті), та й циліндр має бути сірого кольору, а не чорного і т.д.

Нещодавно Ютуб запропонував мені для перегляду ролик одного блогера, який не так давно відвідав наше місто та виклав свої враження від побаченого. Нічого ніби то незвичного – багато хто занотовує свої подорожі та згодом монтує відеорозповідь, ділячись враженнями. Але у цьому конкретному відео автор скористався модними технологічними тенденціями – взяв низку відомих старих фото Бердичева і «пропустив» їх через ШІ. Той не просто зробив їх кольоровими, але й значно «покращив» ці фото: зробив їх більш деталізованими, збільшив роздільну здатність. Результат виглядає чудово, як для стороннього глядача, який не бував у Бердичеві та не знається на його історії. Але саме ці додані деталі на оброблених фото й привернули мою увагу. Переглядаючи їх я згадав про людину у циліндрі зі твору Станіслава Лема…

Циліндр, вірніше, людина у циліндрі з’явилася на черговому історичному фото, обробленому за допомогою ШІ. Що? Як цей циліндр міг з’явитись на голові людини, що стоїть на полі перед строєм січових стрільців? Я спеціально підійняв оригінальне фото, від якого відштовхувався ШІ, та ніякого циліндру на голові тієї людини не помітив.

Те ж стосується і костелу Святої Варвари. Тут ШІ пішов ще далі: намалював цілу вулицю, яка нібито мала проходити справа від костелу. А до самої будівлі домалював вхід зі східної сторони (я мовчу вже про фантазії з дзвіницею, яка колись знаходилась зліва від костелу).

Підсумую: штучний інтелект ще не розуміється на деталях. І створюючи картинку, ніби покращуючи її, він додає таких деталей, які насправді не притаманні епосі та ніяким чином не повинні з’явитись на кінцевому зображенні. Ми ще помічаємо ці помилки. Але мине досить короткий час, ШІ все глибше увійде в наш побут, стане коригувати наше оточення досконаліше, і ми помічати ці помилки (а вони обов’язково будуть!) перестанемо. І настане той час, коли наші нащадки щиро віритимуть, що циліндр і має бути сірим, а пиво в минулому пили лише через соломинку…

Анатолій Горобчук

Кому цікаво, посилання на відео: