Фраєрман Теофіл Борисович

Фраєрман Теофіл Борисович (нар. 16 березня 1883, м. Бердичів, Київська губ., Російська імперія — пом. 7 січня 1957, м. Одеса, Українська РСР) – маляр-імпресіоніст, професор Одеського Художнього училища.

Теофіл Борисович Фраєрман народився 16 березня 1883 року в Бердичеві у заможній єврейській родині. З часом сім’я Фраєрманів переїхала до Одеси.

Талант до малювання у Теофіла проявився рано – у 13 років він уже був підмайстром в одеській малярній майстерні, потім – безкоштовні “недільні” курси при художньому училищі (“Одеській малювальній школі”). І на кінець його зарахували на стаціонар до відомого художника-педагога Кіріака Костанді, засновника “Товариства південних худождників”, і що більш важливо – “південноруської школи” живопису.

Після чотирьох років навчання в одеському училищі, яке він закінчив у 1902 році, Теофіл навіть не пробував вступити до петербурзької Академії мистецтв. Він, як і його попередники, поїхав до Мюнхену та вступив до художньої школи Антона Ашбе. Але строгий академізм цієї школи не сподобався Фраєрману, і він переїздить до Парижу, де йому надав притулок скульптор М. Аронсон в якості працівника по переводу гіпсів у мармур.

Із 1903 року Теофіл Фраєрман навчався у Паризькій Академії мистецтв у майстерні П. Боннара (L’Ecole des Beaux-Art) та у Габриэля Ферр’е.

Творчість Теофіла Фраєрмана у Парижі виявилась затребуваною. Художник придбав майстерню, був у дружніх стосунках із Анрі Матіссом, брав участь в Осінніх салонах, виставках декораторів, а в 1909 році обирався до складу журі Осіннього салону, де по-дружньому спілкується з колегами по “худраді” – Огюстом Роденом і Анатолем Франсом. З часом Теофіл Борисович переїхав до Лондона, де проживав та активно виставлявся. Під впливом великих художників-гуманістів остаточно сформувалась його творча позиція – його цікавить проста людина і протест проти соціальної несправедливості.

У 1917 році в Росії відбулась Лютнева революція і Теофіл Фраєрман на хвилі піднесення разом із групою емігрантів повернувся в Одесу. Тут він занурився в художнє життя краю і став членом “Товариства незалежних художників” під керівництвом М. Гершенфельда.

З 1920 року, коли влада у місті остаточно перейшла до більшовиків, Теофіл Фраєрман викладає в Одеському художньому училищі, яке сам у молодості закінчив. З 1935 року став професором цього училища. Серед учнів Теофіла Борисовича такі відомі художники як Сергій Борисович Отрощенко, Давид Ісакович Рубінштейн, Олег Аркадійович Соколов, академік Євген (Герц) Адольфович Кібрік, заслужений діяч мистецтв УРСР, професор О.Б. Постель. Теофіл Борисович – засновник нового одеського музею (нині – Музей Західного і Східного мистецтв). Одружився, дружина та муза художника – Лідія Володимирівна Пестрякова-Фраєрман сама була художником-прикладником.

Не полишав Теофіл Борисович і творчість: твори художника зберігаються у провідних музеях України і колишніх країн СРСР. Професор О. Федорчук відзначає, що мистецький світ Теофіла Фраєрмана “перейнятий мелодикою барв повінця, напрочуд емоційний, ліричний, чистий у пошуках істинного”.

Лише на початку 50-х років Теофіл Борисович полишив училище і присвятив себе виключно творчості. Щоденно проводив багато часу за мольбертом і створив ряд визначних творів. Після смерті Теофіла Борисовича його роботи розійшлися світом, його вдова існувала з продажу картин.

Помер Теофіл Борисович Фраєрман 7 січня 1957 року в Одесі.

Джерела і література:

Михаил Рашковецкий. Чужой среди своих… // “Мигдаль-Times”, №103, 2009 г. – http://www.migdal.ru/times/103/19096/

Сергей Князев. Второй одесский авангард: пространство и перспективы. // http://slav-nonart.com/articles.php?page=23

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 248 с; іл.