[не існує] Староміська синагога

Староміська, або Велика синагога була свого часу головною синагогою Бердичева. Побудували Староміську синагогу з цегли у 1837 році на місці старої дерев’яної, яка згоріла під час пожежі.

Знаходилась синагога у старій частині містечка, у так званому Старому місті – території сучасного міського ринку та прилеглих до нього вулиць на північний захід від костелу Босих Кармелітів. Ця частина міста мала переважно одноповерхову, а подекуди двоповерхову забудову, проживали тут міські євреї – ремісники, дрібні купці, релігійні діячі; тут відчувався сильний хасидський вплив, адже поряд із Великою синагогою перебував клойз (різновид синагоги) відомого цадика Леві Іцхака Бердичівського (1740-1809) – одного з духовних лідерів свого покоління.

Староміська синагога, як стверджували сучасники, мала висоту у п’ять поверхів (візуально три поверхи). Архітектура її не являла собою чогось особливого, хоча планування мало деяку схожість із майбутніми хоральними синагогами (у тому числі й бердичівською, збудованою значно пізніше), в яких жіноче відділення влаштоване не внизу, а зверху та підтримувалось колонами, під якими молились чоловіки. На стіні синагоги був напис року її побудови – «5598» (друга половина 1837 р. – перша половина 1838 р.). На куполі синагоги були намальовані 12 знаків зодіаку, що було нетиповою прикрасою для тогочасних синагог. Правда, зодіакальні знаки мали деякі особливості. Наприклад, знак Риб був зображений у вигляді трьох рибин (хоча зазвичай малюють лише дві), знак Близнюків зображений у вигляді двох оголених чоловічих фігур, а знак Діви зображав малюнок оголеної дівчини (у тогочасній єврейській традиції взагалі заборонялось на картинах зображати людей). На західній стіні синагоги над жіночим відділенням розміщувались зображення музикантів та музичних інструментів – скрипки, контрабаса, кларнета, флейти, барабана з маленькими тамбуринами та тарілками (хоча жоден із цих інструментів не використовувався в синагозі). Під малюнками знаходився напис із Псалмів Давида: «На вербах, посеред нього, ми повісили наші арфи… Як нам співати…». Також у синагозі діяв хор, яким керував відомий діяч Нісан Белзер. Серед його хористів були майбутні видатний тенор Гершон-Іцхок Сирота, оперний бас Лев Сибіряков, тенор Менахем Кипнис та багато інших.

Доходи Сатроміської синагоги були вельми незначними, оскільки молилось у ній доволі мало заможних домовласників. Адже ті, хто бажав уславитись в місті поважною людиною, молились або у рабинському бес-медреші, або у хасидському клойзі. Тому синагога перебувала в постійній нужді та не мала коштів на значні витрати. Попри це, Староміська синагога залишалась однією з найбільш шанованих релігійних споруд Бердичева. Ставлення до неї змінилось лише після Жовтневого перевороту 1917 року, коли нова влада піддала утискам єврейську релігійну громаду.

Будівля Староміської синагоги зазнала великих руйнацій під час німецько-радянської війни. Під час звільнення Бердичева від німецьких окупантів наприкінці 1943 – початку 1944 рр. у ході боїв окрім Староміської зруйнували також майже всі інші міські синагоги: Білопільську, Загребельну, Немирівську і Новоміську. Деякий час залишки Великої синагоги бовваніли у старій частині міста. Лише у 1950-х роках міська влада приступила до відновлення цього мікрорайону міста. Відбулось перепланування вулиць, і залишки Староміської синагоги остаточно розібрали.

Джерела і література:

А. Цедербаум. Бердичевские тайны. // Перевод с идиш Л. Когана. – Варшава, 1870 г. – с. 15, 19-23.

Д-р Цви Каминский. Был когда-то город Бердичев… (перевод с идиш: Л.Коган) // Тель-Авив – 2002, Париж, 1954, с. 12.