Солодкий Володимир Григорович

Солодкий Володимир Григорович (нар. 28 лютого 1935, Бердичів, Вінницька обл., УСРР – пом. 26 грудня 1998, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – фотожурналіст, член Спілки журналістів України.

Солодкий Володимир Григорович народився 28 лютого 1935 року в місті Бердичеві в сім’ї робітника. Батько Григорій Михайлович працював на залізниці, мати Матрона Савівна була домогосподаркою.

Дитинство Володимира припало на тяжкі воєнні та повоєнні часи. Родина Солодких залишилась в окупованому німецькими військами Бердичеві. Тут вони пережили жахи окупації, старший брат Володимира опинився у концтаборі Дахау в Німеччині.

По закінченні війни Володимир Григорович навчається у залізничній школі (нині це загальноосвітня школа №10 по вулиці Шелушкова). Був не надто успішним учнем, як і всі підлітки-переростки, що прийшли до школи разом із молодшими однокласниками.

В юному віці Володимир мріяв займатися музикою. Але необхідність працювати, щоб матеріально допомагати родині, не дозволила реалізувати дитячу мрію. Володимир не цурається роботи, і в 13 років на зароблені гроші без відома батьків купив свій перший фотоапарат. З проханням навчити фотографувати Володимир звернувся до старшого за віком знайомого, що проживав по сусідству – Івана Леончука. Іван Павлович Леончук працював ливарником на заводі «Прогрес» та був пристрасним фотографом-любителем (добірки його фоторобіт декілька разів експонувались у заводському клубі). З цього часу Іван Павлович стає вчителем Володимира у цій справі та, як виявилось згодом, другим батьком на все життя (дочка Івана Павловича в майбутньому стане дружиною Володимира). А фотографія для юнака стала професією, хоча його батько вважав захоплення сина пустою тратою часу.

У квітні 1953 року по закінченні семирічної школи Володимир Григорович влаштувався працювати в лабораторію на машинобудівний завод «Прогрес» на посаду фотографа. Працював на заводі майже рік – до призову в армію.

З 1954 року Володимир Григорович проходив службу в лавах Радянської Армії. Спочатку в учбовій частині в місті Рівне, потім три роки в Німеччині. І тут стає в нагоді його вміння: він працює в гарнізонному Будинку офіцерів міста Галле в якості фотографа. Після закінчення терміну військової служби ще рік працював вільно найнятим працівником у цьому ж Будинку офіцерів.

У червні 1958 року Володимир Григорович повернувся до Бердичева та влаштувався працювати фотографом у гарнізонний Будинок офіцерів на Червоній горі. У січні 1959 року здав екзамени кваліфікаційній комісії у місті Житомирі та отримав кваліфікацію фотографа I-ї категорії. Згодом заочно навчався у школі робітничої молоді №1 та отримав відповідний атестат. Між цими подіями Володимир Григорович разом із дружиною Лідією Іванівною створили сім’ю, у них з’явились діти – сини Сергій та Віктор.

Доля Володимира Григорович тісно пов’язана з фотографією. Він працював фотографом у Будинку офіцерів, деякий час – в міськпобуткомбінаті. У 1962 році влаштувався на посаду фотокореспондента в редакцію міської газети «Зоря комунізму», що розташовувалась по вулиці Леніна, 117 (ця газета видавалась у Бердичеві та розповсюджувалась по території щойно створеного Бердичівського раднаргоспу; згодом взамін неї відновила свою роботу міськрайонна газета «Радянський Шлях», нині «Земля Бердичівська»). Праця в редакції, спілкування з колективом професіоналів на все життя визначили його любов до професії фотожурналіста. У «Радянському Шляху» на протязі десяти років із номера в номер друкуються його фоторепортажі та фотоетюди, фотозамітки на різноманітну тематику. Він відвідує колективи міських підприємств, колгоспи та радгоспи, районні установи. Багато спілкується з людьми. Його фотографії відображають працю трударів, їх побут та відпочинок. Цей період, за визнанням самого Володимира Григоровича, став найкращим у творчому житті фотографа. Наприкінці 60-х років до «Радянського шляху» влаштовується журналістом і Віктор Коржук, у майбутньому Заслужений журналіст України. Спільно вони ділять і кабінет, і фотосправу.

У 1974 році Володимир Солодкий влаштувався фотокореспондентом в обласну газету «Радянська Житомирщина». У 1975 році став членом Союзу журналістів України. В обласній редакції він працював до 1980 року. Але постійні тривалі відрядження, відірваність від родини впливали на стан здоров’я, змусили шукати іншу роботу.

З 1980 року Володимир Григорович знову в Бердичеві, працює в міськпобуткомбінаті завідуючим фотоцехом, фотографом, старшим фотографом. З 1983 по 1986 рік – праця роз’їзним фотографом у райпобуткомбінаті. Весь цей час Володимир Солодкий співпрацює з редакціями багатьох районних газет Житомирської області, обласної «Радянська Житомирщина», Радіотелеграфним агентством України (РАТАУ). Його фотографії (у тому числі й під псевдонімом «В. Грищенко») друкуються в періодичних виданнях Болгарії, США, Ізраїлю.

У 1986 році Володимир Солодкий повернувся до редакції «Радянської Житомирщини», працює по договору. Через деякий час знову влаштовується роз’їзним фотографом у райпобуткомбінат. Та коли у 1988 році готує серію фотознімків для своєї газети, раптова хвороба – інфаркт – зупинила роботу. За декілька днів до інфаркту ще додається й інсульт. Це призводить до інвалідності… Майже 10 років Володимир Солодкий прикутий хворобою до ліжка. Численні плани та творчі задуми залишились не реалізованими.

Помер Володимир Григорович Солодкий 26 грудня 1998 року в Бердичеві. Похований на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій.

Володимир Григорович Солодкий залишив по собі міський і районний літопис 60-80-х років у фотографіях, які є свідченням тогочасного життя, багато з яких мають історичну цінність. З фотохудожньою спадщиною Володимира Солодкого можна ознайомитись тут.

Джерела і література:

Солодкий В.Г. // “Земля Бердичівська”, №104 (14815) від 30.12.1998 р.

Архів родини Солодких.

Приклади фоторобіт Володимира Солодкого: