Скраглівка. Свято-Іоанно-Богословський храм ПЦУ

На сьогодні достеменно невідомо в якому році збудували храм у селі Скраглівка, що нині перебуває у складі Бердичівської міської територіальної громади. В одному із найдавніших документів – Клірових відомостях церкви села Скраглівка за 1847 рік відзначається, що була вона побудована у другій половині XVIII століття «усердием Униатского официала Михайла Примовича во имя Святого Апостола и Евангелиста Иоанна Богослова» (офіціал – чиновник при єпископі для ведення світських справ) на місці колишньої дерев’яної. На належні церкві земельні ділянки ще 10 травня 1765 року був заведений Законний Акт, який настоятелем Бердичівського Кармелітського монастиря Йосипом Зкоменським надіслав до Консисторії. З цього можна зробити висновок, що храм на цей час перебував у лоні Греко-католицької Церкви та став чи не першим кам’яним храмом на теренах Бердичівщини.

В короткій характеристиці, що міститься у Клірових відомостях, відзначається, що церква знаходилась на відстані 180 верст від Волинської Духовної Консисторії та 5 верст – від місцевого Благочинного. Найближчі від неї храми: Свято-Покровський у селі Жидівці (нині Романівка) – 4 версти, Свято-Троїцький у селі Гришківці – 5 верст. Приміщення храму камінне, міцне, без бічних вівтарів, така ж і дзвіниця. Внутрішня площа храму 14,665 квадратного сажня. За церквою було закріплено 22,5 десятини рільної землі, 10 десятин сінокосу та хутір із лісом та місцем для пасіки – 3 десятини. На землях побудована власність священика. Опис майна церкви був проведений у 1806 році протоієреєм Михайлом Васдаціним і скріплений печаткою Житомирського Духовного правління. Прибутково-видаткові церковні книги прошнуровані й скріплені печаткою у 1800 році. Копії Метричних книг з 1776 року зберігалися у церкві, сповідання у церкві ведеться з 1800 року.

До складу Скраглівської парафії з 1859 року була приписана Свято-Троїцька церква села Гришківці.

Після церковної реформи початку XIX ст. Скраглівська церква була віднесена до 5 класу. По штату передбачалися священик, дячок, паламар і проскурниця. Були встановлені посадові оклади: священику – 120, дячку – 36, паламарю – 30 і проскурниці – 16 карбованців сріблом. Священиком у той час був Стефан Андрійович Ащинський. Він закінчив у 1821 році курси Волинської Богословної семінарії і з 20 серпня очолив парафію в Скраглівській церкві. Одружений, мав 8 дітей. Дячком був Іван Гнатович Анонський.

У «Сказаннях о населенных местностях Киевской губернии» Л. Похалевича вказується, що у Скраглівці в 1843 році серед жителів було 905 православних і 75 католиків.

У 1897 році до приміщення церкви були прибудовані бічні вівтарі, про що в архіві збереглася окрема справа. Зокрема в ній повідомляється, що 31 травня 1895 року Його Високопреосвященству Члену Найсвятішого Синоду, Митрополиту Київському і Галицькому Києво-Печерської лаври, Священному Архімандриту та різних орденів кавалеру Іоанікію направили письмове прохання священик Скраглівської православної церкви Йосип Степанович Рубанович, 1-й псаломщик (дячок) Антон Інкаловський, 2-й псаломщик Юхим Теодорович, церковний староста селян Олександр Виговський та уповноважені від парафіян Олексій Косюченко, Віктор Білоус і Микита Реготун. У ньому вони смиренно просили про таке: Скраглівська церква – камінна, побудована в минулому столітті, раніше вміщала всіх віруючих. Зі збільшенням чисельності населення села в ній вміщається тільки третина бажаючих молитися. Церква має одні вхідні двері, що незручно і досить небезпечно. Парафіяни мають намір розширити церкву, прибудувавши до неї бокові камінні вівтарі. Для цієї мети зібрані кошти, заготовлено цеглу і камінь.

Тільки 16 січня 1897 року Благочинний 2-го округу Бердичівського повіту Петро Федосійович Шостацький отримав Рапорт, у якому повідомлялося, що Указом Консисторії від 11 грудня 1896 року № 23462 дозволено прибудову бічних вівтарів у церкві села Скраглівка. Підтвердження на право добудови дало і Київське Губернське Правління Міністерства внутрішніх справ листом від 8 березня 1897 року. У свою чергу, Благочинний Петро Шостацький своїм листом від 22 квітня 1897 року повідомляє священику Йосипу Рубановичу про дозвіл на добудову бічних вівтарів. 18 вересня 1897 року отець Й.Г. Рубанович рапортує Благочинному П.Ф. Шостацькому про те, що добудова бічних вівтарів виконана міцно, згідно з планом Консисторії. 20 вересня 1897 року Благочинний направив відповідний рапорт до Київської Духовної Консисторії.

Революційні події 1917 року внесли кардинальні зміни не лише у життя пересічних громадян, але й у життя Церкви.

На початку 1930 року у селі розпочинається масова колективізація. А вже у лютому під приводом усунення антирадянських елементів в селі був заарештований священик Сергій Йосипович Рубанович. На сьогодні невідомо, що врятувало Скраглівський храм від спустошення, якого зазнали тисячі інших у часи утисків щодо Церкви. У Скраглівці влада задовольнилися лише тим, що церкву перетворили на колгоспну комору і після німецько-радянської війни певний час там зберігали зерно.

Згодом церква відновила діяльність. Першим післявоєнним батюшкою став отець Добродей. Згодом його замінив отець Данило, з 1987 по 1991 рік – отець Василь Бех (з 1972 по 1985 рік був настоятелем Свято-Миколаївського храму у Бердичеві). За його ініціативи та при підтримці релігійної громади побудували притвор, стіни храму одягнули в «шубу». На це у 1990 році витратили 8 тисяч карбованців добровільних внесків скраглівчан. Не стало осторонь і правління колгоспу «Зоря», який на цей час очолював Петро Орлюк – виділяло транспорт, надавало інші послуги.

З 1991 року парафію очолив отець Мефодій Степанович Поліщук (1954-2003). На жаль, він передчасно помер у 2003 році, похований у дворі церкви. З 2003 по 2014 рік настоятелем храму працював протоієрей Дмитрій Крушеницький (1968-2014). З 2014 року храм очолював ієрей Геннадій Сагайдак.

У 2024 році Іоанно-Богословська релігійна громада перейшла до Православної Церкви України. Нині настоятелем Святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова с. Скраглівка ігумен Никодим Прищепа.

Розпорядженням голови ЖОДА від 04.03.1996 р. № 151 «Про взяття на облік і охорону пам’яток архітектури місцевого значення» ансамбль церкви Іоанна Богослова і дзвіниця визнали пам’яткою архітектури місцевого значення та взяли на облік під охоронним номером 70. Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій від 23.05.2025 р. № 428 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» Іоанно-Богословський храм занесено до Державного реєстру пам’яток культури місцевого значення, охоронний номер 3053-Жт.

У дворі церкви окрім могили отця Мефодія Поліщука є могила отця Урбановича. На жаль, не вдалося уточнити чия це могила – Йосипа Степановича чи Сергія Йосиповича. Та вони обидва заслуговують на увіковічення: перший – своєю настирливістю та працею домігся прибудови до церкви прибічних вівтарів, другий постраждав за віру Божу.

* * *

По дорозі Бердичів-Чуднів при в’їзді у село Скраглівка стояла капличка: вимуруваний постамент, на якому знаходився хрест і вмонтована залізна скринька, в яку прохожі чи проїжджі могли кидати гроші. Ці гроші періодично забирав служитель церкви. Очевидно, ця капличка в часи Російської імперії служила і дорожнім знаком проїзду між Київською та Волинською губерніями. Десь перед німецько-радянською війною цю капличку розібрали.

Подібна капличка, але значно більших розмірів, знаходилась біля ставка, на початку греблі і називалась капличкою Святого Яна. Залишки постаменту зберігалися до останнього часу.

Наприкінці 1990-х років за ініціативи фермера В.М. Дмитрука та за участі церкви біля залізничного переїзду встановили Хрест з розіп’ятою фігурою Ісуса Христа. Ця споруда названа «Оберегом села».

Джерела і література:

Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864. – с. 259.

Павлюк С. Оновлена церква. // «Радянський шлях», № 118 (13821) від 25.07.1990 р.

Михайленко П.П. Моя рідна Скраглівка. – Житомир: Полісся, 2003. – 296 с.: іл. Історично-краєзнавчий нарис. – с. 75-84.

Косюченко С. Скраглівка. Від давнини – до сьогодення. Історико-краєзнавчий нарис. – Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2017. – с. 63-72.

Розпорядження голови ЖОДА від 04.03.1996 р. № 151 «Про взяття на облік і охорону пам’яток архітектури місцевого значення».

Наказ Міністерства культури та стратегічних комунікацій від 23.05.2025 р. № 428 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».