Цей внутрішній двір, замкнений з усіх сторін колишніми келіями кляштору Босих Кармелітів, мають змогу бачити наші діти, які навчаються нині в міських художній та музичній школах, та їх батьки. А також нечисленні відвідувачі, які можуть лише здогадуватись, або знають напевне про існування цього двору. І в існуванні цього внутрішнього двору є свій таємний зміст, своєрідний символ.
Архітектор Григорій Тарнавський, а згодом і продовжувач його справи у розбудові комплексу споруд кляштору Босих Кармелітів Ян де Вітте цілком ймовірно знали, що цей внутрішній двір з часом таки з’явиться. Адже на момент завершення будівництва верхнього храму була зведена лише частина келійного корпусу (була вона Г-подібна у плані, що примикала своїм торцем до вівтарної частини храму). Лише згодом добудували крило келійного корпусу, яке замкнуло внутрішній двір з південно-західної сторони.
Чому архітектори «цілком ймовірно знали»? А це вже питання реалізації символів, закладених вірою: замкнений внутрішній двір сформований філософією «Hortus conclusus». «Hortus conclusus» (у перекладі з латини – «Закритий сад») – це латинський вираз, що походить із біблійної цитати Пісні Пісень Соломонових: «Замкнений сад – сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело». І цей вираз є символічним позначенням Діви Марії у середньовічній і ренесансній літературі та живописі. Діви Марії, ікона якої з Ісусом-дитям на руках знаходиться у цьому храмі.
Символи оточують нас, наповнюючи життя особливим змістом. Вони формують наше сьогодення навіть тоді, коли ми про їх існування й не підозрюємо.
Анатолій Горобчук
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
