Семенівка. Пам’ятне місце битви козацько-селянського війська з польсько-шляхетським каральним військом

За 7 км на схід від Бердичева, на південній околиці села. Місцевість лісиста, вздовж стародавнього русла річки, до цього часу носить назву «Старе село». На світанку 16 (26 жовтня) 1702 року відбулася кривава битва козацько-селянського війська під проводом наказного гетьмана Самійла Самуся з польсько-шляхетським каральним військом, яке направив уряд Речі Посполитої для придушення народного повстання на чолі з Семеном Палієм. Каральні загони зосередилися в с. Котельні, Ліщині для надання допомоги польському гарнізону в м. Білій Церкві, яку штурмували козацькі полки.

Проти них вирушили об’єднані козацькі сили – Богуславський, Корсунський і Фастівський полки та повсталі селяни і міщани Київщини. Дізнавшись про наступ повстанського війська в напрямі с. Котельня, польські військові сили на чолі з регментарями Даміаном Рущицем і Яковом Потоцьким, до яких приєдналися шляхетські ополчення Київського воєводства під проводом житомирського старости Йосипа Корчевського та овруцького старости Ф. Потоцького, відійшли до м. Бердичева. Розташувалися вони двома таборами: Д. Рущица в місті-фортеці, а Я. Потоцького за містом. Серед зібраного війська не було твердого порядку, а серед керівників – злагоди. Між Д. Рущицем і Я. Потоцьким йшла боротьба за старшинство. Щоб перетягти на свій бік більше шляхти та жовнірів Рущица, Потоцький влаштовував гучні банкети.

Вночі 10-ти тисячні козацько-селянські загони оточили табір польського війська і на світанку раптово розпочали бій, у якому завдали нищівної поразки каральному війську. Рущиц з частиною війська зачинився в міському замку-фортеці, але через чверть години козаки їх полонили. Ворог втратив 2 тис. чоловік. Козаки оволоділи містом, захопили весь обоз, коней, гармати і казну шляхти. Решта польського війська втекла на захід до Любара та Чорториї. Блискуча перемога під Бердичевом означала, що увесь Житомирський повіт перейшов під владу Семена Палія – керівника національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади – і цим була визволена Правобережна Україна по р. Случ з-під влади Польщі. Саме тому повстання 1702-1704 рр. характеризувалось сучасниками як «Нова Хмельниччина», оскільки визвольний рух кінця 17 – початку 18 ст., як і раніше, опирався на військову організацію козацтва, мав за мету національне, соціальне та релігійне звільнення Правобережжя від польського панування і об’єднання з Лівобережною Україною.

Обласне товариство охорони пам’яток історії та культури прийняло рішення про встановлення пам’ятного знака на місці бою козацько-селянського війська. Але до сьогодні такого пам’ятного знака не встановили.

Джерела та література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: «Полісся», 2005 р. – с. 160-162.

Архив Юго-Западной России. Часть 3. Акты о козаках (1679-1716), т. 2. – Київ, 1868. – С. 122-125.

Історія України. Під ред. В.А. Смолія. – Київ, 1997. – С. 132-133.

Чухліб Т.В. Руїна Правобережної України // Історія України: нове бачення. У 2-х т. – Київ, 1995, т. 1. – С. 257-258.

Сергієнко Г.Я. Відродження козацької державності й визвольний рух проти Речі Посполитої // УІЖ – 1996. – №3. – С. 114-115.

Довідник з історії України. – Київ, 2002. – С. 551.

Давидюк В., Іващенко О. Герб на честь козацького лицаря // Козацькі часи на Житомирщині. – Житомир, 1994. – С. 59-73.

Сидоренко Н.В. Семенівка // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття. – С. 255.