Ринки як віхи у розбудові міського простору

Бердичів, центральний кооперативний ринок. Або колгоспний, як його ще називають. Раз чи два на тиждень чи не кожна бердичівська родина відвідує цей ринок, розміщений у самому центрі міста, щоб придбати свіжі продукти, оновити свій гардероб, а інколи і себе показати – дивіться, ось я! Ми звикли до його зручного розташування (автобуси привезуть нас із будь-якого куточка Бердичева), знаємо, де шукати ту чи іншу потрібну нам річ, продавці вже давно запам’ятали нас в обличчя і вже звично здоровкаються. І взагалі відвідати ринок – це вже справжній ритуал, який ми виконуємо не замислюючись над тим, чи потрібен він нам у сьогоденні, коли по місту натикали безліч супермаркетів та крамниць.

Але поглянемо на центральний ринок з іншого боку та спробуємо дослідити історію його появи та розвитку. Ні, нам не відомий точний день, місяць чи рік народження цього ринку. Але більш-менш знаючи історію Бердичева та споглядаючи на просторовий ландшафт місцевості, яку нині займає ринок, можемо дещо розповісти.

Бердичів у часи своєї появи був невеличким поселенням із кільканадцяти «димів» (окремих господарств – селянських сімей-родин). Завдяки вдалому місцю – високий правий берег з підвищенням, де річка Велика П’ята робила вигин у вигляді п’яти (вірогідно, звідси й походить її назва, яка з часом трансформувалась у сучасну Гнилоп’ять) – поселення розросталось, тут з’являються перші оборонні споруди, на місці яких нині знаходиться кляштор Босих Кармелітів. А там, де є захист, розвивається і торгівля у вигляді обміну виготовленим власноруч товаром, вирощеною худобою, знаряддями праці.

У середині XVI століття в Бердичеві нараховувалося вже три сотні «димів», існував власний православний храм. Тож поява на його околиці спеціального місця для ведення торгівлі було лише справою часу. Так-так, місцевість, яку нині займає сучасний міський ринок, на той час була околицею Бердичева. Ринкова площа з’явилась на доволі рівній місцевості, яку з півдня обмежували пологі схили (сучасна вулиця Миру), а з півночі – заболочена притока, що й тепер протікає вулицею Богдана Хмельницького. Але нині побачити цю притоку ми не можемо, оскільки ще минулого століття її заточили у каналізацію. А далі на північ була пустка зі шляхом, який вів до сусідніх Гришківець, а далі через Гальчинець, Солотвин та Кодню до тогочасного адміністративного центру – повітового Житомира (сучасну автодорогу Бердичів-Житомир, яка нині оминає стороною ці села, збудували значно пізніше).

Чи став цей ринок першим у Бердичеві, невідомо. Припускаємо, що все ж не першим, поряд із храмом за тогочасною традицією мало бути якесь торгове місце.

З часом Бердичів розростався, приватні забудови охопили ринок з усіх сторін. І на перших відомих нам картах Бердичева він вже перебував у межах міста, а не на його околиці. Також на північному березі згаданої вище притоки розмістились рибні ряди. Зі зростанням чисельності єврейського населення в Бердичеві на ринку з’явились свої особливості: євреї-торговці стали зводити ятки – легкі будівлі для ведення торгівлі.

Коли у 1765 році король Станіслав II Август Понятовський надав дозвіл на організацію в Бердичеві десяти торгових ярмарків, місця для їх проведення вже не вистачало. Тому згодом на лівому березі Гнилоп’яті з’явились великі торгівельні площі – ринки, де відбувалась торгівля худобою, кіньми, вівцями. Їх назви вказували на призначення – площі Кінна, Хлібна, Рибна та Матеріальна. На час їх появи це також були околиці міста, але згодом і їх оточив Бердичів з усіх сторін.

Але попри все центральний ринок не втратив свого значення: місцеві торги тут проходили двічі на тиждень впродовж всього року. На них з’їжджалися поміщики з навколишніх помість та тисячі людей з округи. Базар давав за рік мільйонні обороти, тіньова торгівля, контрабанда також мали місце.

Міський ринок на фотографіях 1960-1970-х років:

Сучасний Бердичів має декілька ринків окрім центрального – «Північний», що у мікрорайоні М’ясокомбінату, «Червона гора» в однойменному мікрорайоні та «Привокзальний». У 2004 році була спроба запустити новий ринок на вулиці Короленка, але вона виявилась невдалою.

Та скільки б ринків, супермаркетів, крамниць та крамничок у нашому місті не було, все одно бердичівлян та гостей притягує центральний ринок. Він попри всі перипетії історії був та залишається нашим головним торговим місцем. Місцем, де й сьогодні невпинно вирує економічне та культурне життя Бердичева.

Анатолій Горобчук