Про цеглу звичайну та незвичайну

На свою першу цеглину з тавром я не звернув достатньої уваги. А вже друга, що мала не таке клеймо, як попередня, мене вже зацікавила. І тут я зрозумів, що тримаю у руках раритет сторічної давнини, завдяки якому може з’явитись цегляний літопис нашого краю.

Як виявилось, що цеглу таврували у різних місцях та у різні часи. І вона стала таким чином джерелом для дослідження окремого прізвища, долі та місця будівельного життя. Адже тавро на цеглі є своєрідною гарантією якості, яку надає виробник, воно зазвичай неповторне, як відбиток пальця людини (фото 1).

У ті давні часи бердичівські та волинські цегельні заводи виготовляли цеглу, що мала гучні та відомі сучасникам назвами: «Лондон», «Париж», «Прима», «Рамсай». За однією з версій назву «LONDON» скоріше за все ставили для солідності та приваблення покупця – був такий от особливий маркетинговий хід. Попри гучну назву, цеглу з тавром «LONDON» виготовляли не в Британії. «Лондонська» цегла зустрічається у безлічі різновидах – різняться як розмір і колір цегли, так і самі написи. Наприклад, трапляються смішні помилки, які яскраво підтверджують небританське походження цегли.

Ще одну загадку несуть з давнини клейма на цеглі, знайденій біля мурів монастиря Босих Кармелітів та на вулиці Вінницькій, коли завалилась фасадна стіна одного будинку. Наприклад, по одній з версій три літери, які нагадують напис «РЕV» (фото 2), несуть у собі перші літери прізвища виробника цегли – Півоцький. По іншій – якщо перевернути напис на цеглині, у цих незвичних літерах латиною побачимо релігійні символи, що інтерпретуються як вислів «Покровит Господь Аминь».

Наш край вирізняється значними запасами глини, з якої виходить якісна вогнетривка цегла. Тому на Чуднівщині, у містах Романів та Бердичів завжди існували як маленькі, так і більш значні виробництва цегли, на яких працювало від 10 до 50 працівників. А знаходились ці підприємства поряд із місцями виявлених покладів глини: біля сіл Бартуха, Карвинівка, Микільськ, Бейзимівка, М’ясківка, Бабушки, Великі Коровинці та на околицях Бердичева у селах Мала Радзивилівка (нині Підгороднє), Романівка, у районі Лисої гори, вулиці Чуднівська та у районі цегельного заводу, що існував у радянську добу.

На жаль, маємо обмаль інформації про виробників місцевої цегли. Є лише декілька рядків у довідниках про виробників Російської Імперії. І це все.

У різні часи, з 17 по 20 сторіччя цеглу виготовляли бердичівські підприємці:

• Півоцький Войцех та Дербаремдікер по вулиці Чуднівській;
• Рубінштейн Мордух, вул. Бродська;
• Айзенберг Борух;
• Абрамов – виробництво силікатної цегли;
• Ковальський та Добржанський;
• Вайзберг, Розенбаум та Чернявський Вольф;
• Далевський (фото 3, допоки єдиний із виробників, що ставив клеймо з назвою «Бердичів»!).

Колекціонування старовинної цегли – процес доволі складний. Необхідно:

а) знайти раритетну цеглину між будівельним сміттям та уламками;

б) відшкрябати з цеглини рештки розчину та дослідити нанесені виробником літери та символи;

в) відмити та висушити цеглину;

г) знайти інформацію про виробника цієї цегли.

Остання на сьогодні наша знахідка – цеглина із села П’ятка з сусідньої Чуднівщини (нині Житомирський район) з надписом на англійській мові «FAIRPROOF», що у перекладі означає «справедливий» (фото 4). За іншою версією у слові допустили помилку, переставивши дві літери місцями. Отже, «FIREPROOF» перекладається як «вогнестійка».

Є декілька оригінальних старих цеглин з випадковими (а можливо і спеціально зробленими) відбитками лап собак, котів, курей, пташок.

Нові знахідки місцевої бердичівської цегли ще попереду, бо будівлі, що містять таку цеглу, й досі добротні, гарні, привабливі, а руйнуються переважно старі будинки, у першу чергу з давньої, не досить якісної цегли, без клейма.

Брікофілія (збирання та колекціонування цегли) отримала розвиток і в Бердичеві – окремі бердичівляни мають у власних колекціях кілька сотень цеглин, зібраних зі всієї України. Так, відомий у місті волонтер Сергій Адам’як має у своїй колекції декілька сотень унікальних цеглин з клеймом.

Колекція цегли музею старожитностей «Скриня» унікальна тим, що не належить одній конкретній людині. Ця колекція залишиться Бердичеву на пам’ять про історію архітектури, промисловості рідного краю та надважкої ручної праці простих робітників, що її виготовляли.

Тож музей старожитностей «Скриня» закликає всіх небайдужих містян звертати увагу та не проходити повз стару цеглу, що містить історичне клеймо. Також варто опитати своїх рідних, родичів і знайомих, які у давнину працювали на цегельнях, щоб їх спогади лишились в історії міста.

Бажаємо всім уваги, удачі та успіху в пошуках цікавої цегли!

З повагою, музей старожитностей «Скриня», вул. Житомирська, 23-А (вхід зі сторони двору), тел. 098-604-38-00, Ігор Яцик.