Пл. Привокзальна. Пам’ятник воїнам-визволителям (танк Т-34)

Східна частина міста, закінчення вул. Європейської, Привокзальна площа. Знаходиться пам’ятник воїнам-визволителям (танк Т-34) – військовим частинам, які брали участь у визволенні Бердичева від нацистських загарбників.

Пам’ятний знак встановили та урочисто відкрили 5 січня 1974 року, у 30-ту річницю звільнення Бердичева від німецьких загарбників. Встановили танк Т-34 на бетонний п’єдестал по вулиці Молодогвардійській навпроти машинобудівного технікуму (на цьому місці нині знаходиться пам’ятний знак, встановлений на місці, де знаходилось єврейське гетто). Вважається, що цей танк Т-34 зі своїм екіпажем у складі гвардійської 44-ї танкової бригади 1-ї танкової армії брав участь у визвольних боях за місто 3-5 січня 1944 року (за офіційною версією). Розміри постаменту були 4,9 × 7,0 × 2,1 м. Автори пам’ятного знаку – працівники відділу міської архітектури, заступник голови міськвиконкому Олександр Клекота, архітектор Леонід Мущицький. Танк Т-34 серійний, випуск періоду Другої світової війни з 85-мм гарматою. На його башті вибито серійний номер 562, фарбою – номер 011 та гвардійський знак. На постаменті знаходилась меморіальна дошка з білого мармуру розміром 0,6 на 0,5 м з написом: “Советским воинам-освободителям гор. Бердичева. 1944-1974”.

Насправді, на постамент встановили танк модифікації Т-34-85, який прийняли на озброєння у січні 1944 року і, відповідно, він не міг брати участь у звільненні Бердичева від загарбників, як стверджують офіційні документи. Ця історична колізія пов’язана скоріше за все з вимогами тогочасної ідеології. Сам танк після війни використовувався у військових навчальних частинах. Подробиці участі танка у боях з’ясувати не вдалось. Свого часу він надійшов на ремонт до танкового заводу в Новогуйвинську (Житомирський район), потім переданий у Бердичів.

На відзначення 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 15.05.1975 р. виконавчий комітет Бердичівської міської ради трудящих прийняв рішення № 304 щодо створення нової площі, обмеженої вулицею Молодогвардійською та фортечним муром кармелітського монастиря, та надав їй назву площа Перемоги. Того ж року на стіні житлового багатоповерхового будинку №24 по вулиці Радянська площа встановили відповідну пам’ятну дошку з присвятним написом: «Площадь Победы названа в ознаменование Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.».

Утворення площі фактично завершило процес формування цієї частини міста, її основним елементом став пам’ятний знак – танк Т-34.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради № 559 від 26.12.1979 р. «Про взяття під державну охорону пам’яток археології, історії та мистецтва» пам’ятник воїнам-визволителям внесли до переліку пам’яток історії, охоронний номер 1869.

У квітні 1985 року танк Т-34-85 перенесли з вулиці Молодогвардійської на Привокзальну площу – власне до того мікрорайону міста, звідки розпочались запеклі бої радянських військ по звільненню Бердичева від ворога. Перед постаментом встановлено гранітну плиту з переліком усіх військових частин, які звільняли Бердичів від німецьких окупантів у січні 1944 року. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 286 від 29.04.1985 р. площу Привокзальну перейменували на площу 40-річчя Перемоги (нова назва площі не прижилась і нині вона залишається площею Привокзальною).

У Бердичеві мешкав ветеран-танкіст, який проходив військову службу на цьому танку. Це Борис Якович Болтак, який народився у селі Гальчин Бердичівського району. Бойове хрещення він отримав у 1942 році в боях під Сталінградом. Механік-водій пройшов шлях від Волги до Праги. За цей період згоріло 7 танків, загинуло 30 членів екіпажу. Борис Якович був тричі поранений, двічі контужений. Він має 5 бойових нагород, серед яких і солдатський орден Слави. Вийшов у відставку у званні прапорщика, помер у січні 2007 року.

Танк під керуванням Бориса Болтака, який у числі перших увірвався у Мінськ (Білорусія), після бою передали для встановлення на п’єдестал. Стоїть донині на одній із площ Мінська біля Будинку офіцерів. Борис Болтак – Почесний громадянин міста Мінськ. На танку, що встановлений у Бердичеві, Борис Болтак після війни навчав молодих танкістів військової справи.

Перипетії встановлення пам’ятного знаку в Бердичеві стали основою для оповідання Віктора Коржука “Ответственное задание”.

З початком російсько-української війни Верховна рада України в рамках декомунізації та дерусифікації ухвалила низку законодавчих норм. Тож наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 08.04.2024 р. № 262 «Про визнання такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини» пам’ятний знак воїнам-визволителям визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Розпорядженням ЖОВА №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії» передбачено вжиття заходів щодо демонтажу (перенесення) з публічного простору пам’ятного знаку воїнам-визволителям. На даний час (серпень 2025 р.) пам’ятний знак не демонтовано.

Джерела та література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 108.

Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. – Ф.3136, оп.2, спр.23. – Арк. 8, 10.

Державний архів Житомирської області, ф. 2668, оп. 2, спр. 299. – Арк. 75.

Сообщение Советского информбюро, т. 6 (январь-июнь 1944). – М., 1994. – С. 9.

Довідка Бердичівського об’єднаного міського військового комісаріату Житомирської області № 31154 від 21 липня 2005 р.

В. Кравченко. Його танки на постаментах. // “Земля Бердичівська”, №66 (14881) від 19.08.1999 р.

Паспорт пам’ятника. Музей історії міста Бердичів.

Кот С.И. Бердичев: Ил. путеводитель. – К.: Реклама, 1982. – 12 с., ил.

Воєвуцька Р. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! // “Радянський шлях”, №5 (9952) від 09.01.1974 р., с. 2.

Рішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради № 559 від 26.12.1979 р. «Про взяття під державну охорону пам’яток археології, історії та мистецтва».

Розпорядження голови ЖОВА № 449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії».

---