Немає де розмістити музей? Ми знайшли рішення!

Музейна справа у нашому місті зародилась та стала активно розвиватись у другій половині 1920-х років. Створення у стінах кляштору Босих Кармелітів соціально-історичного музею, а на його базі історико-культурним Заповідника, дозволяло рятувати та зберігати для наступних поколінь не лише сам релігійний комплекс, але й цінні історичні матеріали. Це правда – за роки Другої світової війни значна частина їх була безповоротно втрачена або зазнала значних пошкоджень, та все ж після звільнення Бердичева від німецьких окупантів у місті відновив діяльність краєзнавчий музей. Він діяв до 1954 року, допоки його рішенням обласної влади не зачинили, а фонди не передали до обласного краєзнавчого музею.

Місто із населенням під шістдесят тисяч жителів не має власного музею? Нонсенс! Так вирішила вже місцева влада. І через декілька років стала проробляти шляхи з відновлення міського музейного закладу.

Але де розмістити цей музейний заклад? Адже лише десятиліття тому завершилась руйнівна війна, досі триває відбудова, підходящих приміщень немає. Коштів на реставраційні роботи по кляштору Босих Кармелітів, де перебував музей до цього, катма, а республіканська влада й не планує поки що їх виділяти (їм і так є куди витрачати обмежені ресурси, та й музей в обласному центрі є, то навіщо вам ще один у районному центрі?).

Думали місцеві чиновники, думали та й придумали: а давайте розмістимо музей… у будівлі православного храму! У 1961 році виконавчий комітет Бердичівської міської ради приймає цікаве рішення[1] (далі цитата за документом):

«Виконком міськради депутатів трудящих відмічає, що в м. Бердичеві відсутній краєзнавчий музей, що не дає можливості зосередити документи та експонати про історичне минуле та сучасність м. Бердичева та Бердичівського району. Для відкриття такого музею немає відповідного приміщення.

В той же час в місті існують Миколаївська та Троїцька православні церкви, які знаходяться на відстані 1,5 км. одна від одної. Враховуючи, що приміщення Миколаївської церкви доцільно використати для організації краєзнавчого міського музею,

виконком міськради депутатів трудящих рішає:

Просити виконком обласної Ради депутатів трудящих:

а) вирішити питання про об’єднання Миколаївської і Троїцької православних релігійних громад м. Бердичева в одну православну релігійну громаду на базі Троїцької церкви;

б) дозволити використати звільнений будинок Миколаївської церкви для організації у нього міського краєзнавчого музею.»

Варто зазначити, що саме у цей час держава, а в її особі і місцеві органи виконавчої влади, значно посилили тиск та гоніння на релігію, зачиняючи храми, які відновили свою діяльність у роки війни, та передаючи їх під інші потреби. І ось черга закриття дійшла й до Миколаївської церкви у Бердичеві.

Та хоча пропозиція міської влади й була, так би мовити, у руслі тогочасного життя (і храм зачинять, і добру справу зроблять – відкриють громадський заклад), обласна влада цю ідею не підтримала – дозволу на пропоновані дії не надала.

Так Бердичів ще на два десятиліття залишився без власного музею… Але з діючим храмом, який відомий нині як Свято-Миколаївський собор УПЦ. І саме так завершилась перша спроба з відновлення у нашому місті краєзнавчого музею. А друга спроба, як всі вже зрозуміли, стала більш вдалою – після п’ятирічного підготовчого періоду музей у Бердичеві в 1984 році таки запрацював. І нині на теренах кляштору Босих Кармелітів у так званому будинку настоятеля маємо чудовий заклад, який зберігає та пропагує цікаву історію нашого міста.

Анатолій Горобчук

[1] Рішення виконкому Бердичівської міськради депутатів трудящих № 470 від 05.10.1961 р. «Про створення в місті Бердичеві міського краєзнавчого музею».