Мельник Анатолій Васильович

Мельник Анатолій Васильович (нар. 11 серпня 1948, с. Скраглівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., УРСР, СРСР – пом. 07 травня 2019, с. Скраглівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., Україна) – український радянський діяч, тракторист-комбайнер колгоспу «Комунар» Бердичівського району Житомирської області, депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликання.

Мельник Анатолій Васильович народився 11 серпня 1948 року в багатодітній родині в селі Скраглівка Бердичівського району Житомирської області. Батько Василь Гордійович та мати Антоніна Кирилівна все життя трудились у колгоспі на різних роботах.

Анатолій Васильович закінчив 9 класів Скраглівської школи, потім – курси трактористів. Практично вся трудова діяльність Анатолія Васильовича пов’язана з роботою у колгоспі механізатором. Домагався високих показників у вирощуванні цукрових буряків, використанні сільськогосподарської техніки.

З 1969 року по 1971 рік пройшов службу в лавах Радянської армії, після чого повернувся на роботу в колгосп «Комунар» села Мирославка Бердичівського району.

У 1975 році в Українській РСР відбувалися вибори до Верховної Ради УРСР. Хоча вони проходили в рамках радянської системи виборів, яка не передбачала реальної конкуренції, то результати були передбачувані, а вибори мали характер формального голосування за єдиного кандидата, який був схвалений комуністичною партією. Власне, таким кандидатом у депутати колектив колгоспу «Комунар» за ініціативи партійного керівництва висунув механізатора Анатолія Мельника.

15 червня 1975 року Анатолія Мельника обрали депутатом Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання по 196 виборчому округу. На момент обрання Анатолію Васильовичу виповнилося 27 років. За час депутатської каденції у 1977 році він вступив до лав КПРС.

Через п’ять років – у 1980-у – Анатолія Мельника вдруге обрали депутатом Верховної Ради Української РСР десятого скликання. На цей час він обіймав посаду тракториста колгоспу імені Леніна (с. Мирославка) Бердичівського району, саме цей колгосп висунув його кандидатуру по 229 виборчому округу.

Анатолій Мельник нагороджений орденом «Дружби народів» та «Почесним знаком», численними грамотами та подяками за високі показники у збиранні врожаїв. Він тричі очолював ланку комбайнерів області з надання допомоги у збиранні врожаю у Народній Республіці Болгарії.

У 1980 році йому, як кращому механізатору, володарю золотого значка ГПО[1] доручили нести Олімпійський вогонь на першому етапі територією Бердичівщини на відрізку шляху від села Хажин до міста Бердичева.

Анатолій Мельник був одружений. Дружина Олена Павлівна працювала на комбікормовому заводі, домогосподарка. У сім’ї Мельників зросли три сина та дві доньки. Дочекалась родина Мельників і шести онуків.

Після розпаду колгоспу Анатолій Мельник деякий час працював комбайнером у приватного підприємця. Останні роки працював на міжколгоспному комбікормовому заводі у селі Скраглівка, звідти й пішов на заслужений відпочинок.

Помер Анатолій Васильович Мельник 07 травня 2019 року після важкої хвороби. Похований на «новому» кладовищі у с. Скраглівка.

Джерела і література:

Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання – 1975 р.

Давидов Л. В обстановці одностайності. // «Радянський шлях», № 8 (11187) від 15.01.1980 р., с. 1.

Михайленко П. П. Моя рідна Скраглівка. Історико-краєзнавчий нарис. – Житомир: Полісся, 2003. – с. 162-163.

Естафета Олімпійського вогню, 10 липня 1980 р.:

[1] ГПО – «Готовий до праці та оборони СРСР» (рос. «Готов к труду и обороне СССР», ГТО) – програма фізичної підготовки у загальноосвітніх, професійних і спортивних організаціях в СРСР, основоположна в єдиній і підтримуваній державою системі патріотичного виховання молоді. Тим, хто виконував нормативи, вручали відповідний значок. Золотий значок був символом найвищих досягнень.