Куди поділись такі інваліди?

У 1918 році наша держава вперше проголосила про свою незалежність. 22 січня того року з’явилась Українська народна республіка, і це на фоні триваючої радянсько-української війни, адже більшовицька Росія не бажала змиритись із тим, що поряд із нею існує незалежна Україна.

В решті-решт, той бій був програний. Його програли сотні тисяч вояків, які після завершення бойових дій, що тривали до 1921 року, мусили змиритись із поразкою. Хтось полишив рідні домівки та терени України загалом, хтось повернувся додому та мусив підкоритись радянській владі, аби мати можливість жити далі. Хтось був фізично здоровий та продовжив працю. А хтось залишився й інвалідом від отриманих у боях ран.

Як повелась із останніми радянська влада? Відповідь на це запитання і складне, і просте водночас. Багато з таких пройшли через фільтраційні табори, перевірки. Їх в більшості своїй не брали на облік та у подальшому не надавали соціальної допомоги. Але були й такі, які якимось чином таку допомогу принаймні деякий час отримували.

Про такі цікаві, як на мене факти, інколи цілком випадково натрапляєш в архівних документах. Ось приклади з життя нашого міста.

У 1930 році відбулась перевірка «інвалідної маси» (так у документі) міста Бердичева. Під перевірку підпадали такі категорії інвалідів: інваліди імперіалістичної війни, учасники контрреволюційної боротьби, утриманці вбитих годувальників. Підготовча робота розпочалась 5 січня, сама «чистка інвалідів» тривала з 01 лютого по 15 березня. Для цього створили комісію під головуванням міськінспектора соцзабезу Залевського, до складу якої увійшли представники військкомату, міськради, два члени від секції РСІ, представники від інвалідної маси та технічний секретар.

Як зазначено у документах, чистка проходила дуже жваво, за активної участі всієї інвалідної маси. Переглядаючи документи кожної кандидатури відбувались виступи, тривало жваве обговорення, дискусії та суперечки.

Перевірці підпадали 497 чоловік. З них перевірку пройшли 426. З 71 чоловіка, що не пройшли перевірку, маємо таку статистику:

• 9 – механічно вибули (саме таке формулювання у документі);
• 21 – питання залишилось відкритим, оскільки на час перевірки вони перебували за межами міста;
• 41 – вилучені з інших причин.

Знайомлячись з переліком тих, кого виключили «з інших причин», дізнаємося ці причини: це петлюрівці (так в документі), спекулянти, позбавлені виборчого права та такі, що експлуатували найману працю, а також люди, інвалідність яких не була пов’язана з проходженням військової служби.

Ось так, цілком “демократично”, з числа інвалідів вилучали людей, звільняючи державу від зобов’язання опікуватись людьми з набутими вадами здоров’я у ході громадянської війни.

Анатолій Горобчук