Дивись на все згори!

Хтось підкорює найвищу вершину світу Еверест – задля здійснення мрії, задля чиїхось амбіцій, або потішити власне еґо, на кінець. Хтось підкорює найвищу вершину України – Говерлу. Це не так затратно і важко, як Еверест, але все ж вимагає відомих зусиль та відомого мінімуму волі. А ми з колегою вирішили підкорити найвищу вершину Бердичева. Де знаходиться ця точка в нашому місті (спойлер: на сьогодні вона вже не найвища), як все це відбувалось і які краєвиди відкрились перед нами, розкажемо далі.

Працюючи над проєктом «Панорами Бердичева» Василь Котов і я, ваш покірний слуга, поставили собі за мету відвідати чи не всі дахи та труби Бердичева задля одного – показати краєвиди, що нам відкривались, зацікавленим бердичівлянам, та створити панорами з оглядом у 360 градусів. Ці панорами, а також серія цікавих на наш погляд фотографій, згодом з’явились в електронному вигляді на одному з шести CD- та DVD-дисків, які сукупно склали «Антологію Бердичева-2006», яка стала доступною у публічному просторі на початку 2007 року.

На той час дронів ще не було, тому вилазити, викарабкуватись нагору доводилось самотужки. Тож у суботній день 13 травня 2006 року ми підійшли до паркану колишньої міської електростанції, що знаходиться у районі М’ясокомбінату поряд із РЕМ, та оглянули місце майбутньої фотозйомки.

Міська електростанція з’явилась тут у 1935 році, до того часу місто електроенергією забезпечувала електростанція ще дореволюційної побудови, яка знаходилась у районі нинішнього міського пляжу. Спочатку електростанція у районі М’ясокомбінату працювала на кам’яному вугіллі, тому до неї проклали гілку залізничної колії, по якій надходили вагони з вугіллям (з Донбасу, до речі). Наприкінці 40-х років повз Бердичів до Києва проклали гілку магістрального газопроводу «Дашава-Київ», тож незабаром і наше місто стали газифікувати. З огляду на це у 1956 році котли міської електростанції перевели з кам’яного вугілля на природний газ, який надходив із Дашавського родовища (Львівська область). У 1971 році міську електростанцію, як малопотужну та неекономічну, зупинили, турбогенератори демонтували, залишивши діяти лише котельню. Вона забезпечувала теплом будинки прилеглого мікрорайону, який швидко забудовувався новими п’ятиповерхівками. І з метою збільшення тяги під час спалення газу у 1991 році поряд із котельнею збудували тягову трубу, висота якої становила 90 метрів. От саме ця труба й стала нашою метою.

Доступ до труби, звичайно, обмежений. І не лише з огляду на безпеку тих, хто виявить бажання на неї забратись. З початку 2000-х років, із розвитком мереж мобільного (стільникового) зв’язку тягову трубу котельні стали використовувати для розміщення антенно-фідерних пристроїв операторів зв’язку. Тож поряд із трубою знаходяться контейнери з телекомунікаційним обладнанням, а на самій вершині труби змонтували додаткову металеву конструкцію, на якій встановили антени та обладнання. Ця конструкція додала ще десяток метрів висоти тяговій трубі, тож реальна висота цієї точки ще більша.

10 год. 35 хв. Початок сходження. На верх веде драбина із захисним обрамленням. У середній частині та на вершині труби змонтовані оглядові майданчики, які дозволяють не лише технічному персоналу перевіряти стан споруди, але й нам надають можливість оглядати навколишню місцевість.

За двадцять хвилин долаємо висоту та дістаємось верхнього оглядового майданчика. Краєвид, що відкрився, просто вражає!

11 год. 25 хв. А ось і те, заради чого ми й планували цей вихід у місто. Щоб переглянути панораму, просто клацніть по ній (її також можна розгорнути на весь екран):

Варто поглянути на місто згори у більш деталізованих фотознімках. По деяких з них надані пояснення.

Тягова труба колишньої електростанції з її висотою у 90 метрів тривалий час була найвищою точкою у Бердичеві. Лише у 2012 році її висоту перевершила телевежа радіотелевізійної передавальної станції (РТПС), яку збудували по вулиці Піонтковського (нині вулиця Петра Болбочана). Її висота становить 140 метрів. До речі, на момент своєї появи вежа цієї нової бердичівської РТПС стала найвищою в Україні з побудованих за часи незалежності.

На цьому все.

P.S.: Варто, на мою думку, зробити невелике пояснення. Окремі читачі можуть сказати, що це була на той час не найвища точка в межах міста Бердичева. Так, в місті є мікрорайон Лисої гори, на якому знаходяться дев’ятиповерхові будинки. Враховуючи два фактори – Лиса гора домінує над навколишньою місцевістю, та й будинки на її вершині мають значну висоту, – нібито саме дахи цих дев’ятиповерхівок і були найвищими точками міста.

Що ж, проведемо прості розрахунки: територія, де знаходиться тягова труба на М’ясокомбінаті, має висоту біля 240 метрів над рівнем моря, річка Гнилоп’ять біля греблі – 230 метрів. Висота Лисої гори дещо варіюється у різних її місцях, але дев’ятиповерхові будинки на ній знаходяться на рівні 266 метрів. Знаючи, що висота дев’ятиповерхового будинку становить у середньому біля 30 метрів, кожен може сам підрахувати та дійти висновку про найвищу точку нашого міста.

Анатолій Горобчук