Гідротопоніми Бердичева

Яким би великим чи малим не було наше місто (а кожен має власний погляд на це), у Бердичеві існує досить цікава топоніміка, пов’язана з водними артеріями, які проходять його територією, чи водними резервуарами, що перебувають у його межах. Нагадаємо, що гідротопоніми – це назви річок, озер, проток, а також морів, океанів і тому подібних водних резервуарів і водних артерій.

Звичайно, самих гідротопонімів у Бердичеві не так багато, як, власне, не багато у нас і водних об’єктів. Та все ж згадати про них варто.

Ні, морів та океанів у нас немає. Але річка є – всім відома Гнилоп’ять. Перетинаючи місто з півдня на північний захід, вона створила своєрідний ландшафт, за яким на будь-яких картах легко розпізнати наш Бердичів. Вважається, що свою назву ця річка отримала від того, що заболочені витоки струмків, які її живлять, витікали у свій час із гнилих болотистих мочарів. А найбільші притоки впадають у неї зліва і їх саме п’ять: Клітенка, Терехівка, Вовчиця, П’ятка і Гнилоп’ятка. І якщо перші три впадають в головне русло ще до Бердичева, то П’ятка і Гнилоп’ятка впадають вже далі по течії, за містом.

Насправді приток Гнилоп’яті набагато більше, ніж згадано вище. І однією з них є Мокрий струмок, що протікає територією нашого міста. Нині про цей струмок мало хто й пам’ятає, адже з того часу, як він фактично зник, минуло біля сімдесяти років. Бере свій початок Мокрий струмок зі східної околиці міста та перетинає його прямуючи на захід. У давнину, у XVII-XVIII сторіччях саме цей струмок обмежував розвиток передмістя з північного сходу – завдяки йому болотисті левади простягались майже від кладовища на вулиці Григорія Сковороди (Пушкіна) аж до вулиці Житомирської. Існувала й вулиця з назвою Мокра, яка пролягала вздовж цього струмка від вулиці Житомирської до самої Гнилоп’яті і закінчувалася містком через неї. Та й через сам Мокрий струмок на його перетині з вулицею Шевченка наприкінці 1930-х років довелось збудувати повноцінний кам’яний міст. Лише у 1950-х роках проблему з левадами у середмісті таки вирішили – Генеральним планом Бердичева 1955 року було передбачено та реалізовано наступне: вздовж Мокрого струмка збудували колектор для прийому дощового стоку з міських територій, водночас сховавши у цей колектор і сам струмок. Так Мокрий струмок зник, а на його місці з’явилась відома нам вулиця Богдана Хмельницького.

Інший струмок протікає південною частиною міста. Цей струмок бере початок у полях північніше сусіднього з Бердичевом села Семенівка, входить на територію міста біля вулиць Левадна та Трудова, перетинає вулицю Одеську поряд із автозаправним комплексом ОККО (саме цей міст через струмок нині визнано аварійним) та впадає у Гнилоп’ять поряд із гаражним кооперативом. І назва цього струмка – Семенівський. Що є цілком логічним, зважаючи на місце народження струмка у полях поряд із згаданим вище селом.

Ще один струмок, який протікає містом та впадає у Гнилоп’ять, на жаль, не має власної назви. Цей струмок бере початок із джерел з-під Романівки і перетинає вулицю Козацьку із заходу на схід. На невеликих штучно створених ставках бердичівляни здавна із задоволенням ловили рибу.

Наступний струмок також безіменний (або його назва мені не відома), хоча й значно більший за згадані вище попередники. Він бере свій початок у полях за селом Великі Низгірці, наповнюючи на своєму шляху низку ставків на Корніловці, а також живить ставок у колишньому парку відпочинку шкірзаводу, перетинає вулицю Житомирську в районі районної лікарні та впадає у Гнилоп’ять поряд із вулицею Варшавською (колишня Фабриціуса).

Серед озер у межах міста варто згадати Дев’ятку – озеро на південній стороні Лисої гори, що розмістилось неподалік від житлового будинку по вулиці Одеській, 64-А. У недалекому минулому це був будинок офіцерських сімей № 9, звідси й походить назва цього озера. Також на Лисій горі, але на її північній стороні є Крокодилівка – озеро, що з висоти пташиного польоту нагадує форму рептилії – крокодила. І головна водойма – Шандора. За переказами у ХІХ-ХХ століттях саме тут зупинялися циганські табори, а серед циганського племені було дуже поширене чоловіче ім’я Шандор (Олександр). Поступово це власне ім’я асоціювалось у місцевого населення з назвою озера. Згадаємо і Капітанщину – один із двох ставків на Завідні. За розповідями старожилів вони були викопані за наказом відставного капітана, який колись тут проживав.

Ось ніби і всі міські гідротопоніми. Але й суто міська топоніміка у своїх назвах зберігає тематику, пов’язану з водою. Так, свого часу в місті існували вулиці Болотна, Річкова, площа Рибна. Нині є вулиці Озерна, Зарічна, Левадна, Рибна. Серед назв наших вулиць існує й цікавий казус – вулиця Річна. Але не подумайте, що її походження пов’язане з одиницею вимірювання часу. Насправді, все значно банальніше. У 1955 році міські архітектори у відповідності до Генерального плану забудови міста планували розвиток житлового кварталу з номером 86. Тож рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 522 від 24.12.1956 р. у цьому кварталі прорізали нову вулицю, якій відразу надали назву. Оскільки рішення виконкому на той час виклали російською мовою, то назва нової вулиці вказана російською як Речная. І походження назви цілком логічне, адже із заходу квартал № 86 межує з річкою Гнилоп’ять. На жаль, у наступні роки під час перекладу на українську мову відповідальні службовці допустили помилку – назву вулиці переклали як кальку з російської – Річна. Хоча за правилами української мови ця назва вулиці мала б звучати як Річкова.

Анатолій Горобчук