Гарцман Матвій Давидович

Матвій (Мотл) Давидович Гарцман (нар. 29 жовтня 1909, Бердичів, Київська губернія, Російська імперія – пом. 15 грудня 1943, німецько-радянський фронт) — український єврейський поет, що писав на ідиш.

Матвій (Мотл) Давидович Гарцман народився 29 жовтня 1909 року в Бердичеві у багатодітній родині кустаря. В обліковій військовій картці вказано адресу народження Гарцмана ― «місто Бердичів, вулиця Махновська, 78». Вулиця Махнівська нині має іншу назву – Вінницька. За допомогою інформації, наявної у дослідників історії Бердичева, вдалося вирахувати приблизне місце розташування будинку, де народився поет. Це права сторона вулиці Вінницької у районі теперішніх будинків № 54-62. За одним із припущень, Матвій Гарцман міг народитися в нинішніх будинках № 58 чи № 62 – обидва вони збудовані в кінці ХІХ ст.

Наприкінці 20-х років Матвій Давидович навчався в Одеському педагогічному технікумі, який закінчив з відзнакою у 1931 році. Цього ж року без іспитів його зарахували на третій курс єврейського відділення Літературного факультету Московського університету (1931-1933). У 1936 році Матвій Давидович закінчив аспірантуру інституту єврейської культури АН УРСР у Києві.

Писати вірші Матвій Давидович розпочав ще у дитинстві. Свої перші вірші 15-и річний Матвій показав єврейському письменнику Абраму Кагану, який високо їх оцінив. Каган відмітив, що джерелом натхнення молодого поета був світ народних єврейських пісень.

Друкуватись Матвій Давидович Гарцман розпочав із 1926 року. З 19-и років з’являються перші вірші у періодичній пресі, у 1929 році побачила світ його перша збірка “Ми найсильніші”. Для творів поета характерне поєднання мотивів патріотичної і любовної лірики. Впродовж 30-х років він видав цілу низку поетичних збірок єврейською мовою: “Моя друга молодість” (1931), “Ми — сини” (1932), “Добридень, Вітчизно!” (1935), “Я люблю тебе, життя” (1937), “Золоті смолоскипи” (1939) та ін. За своє життя Матвій Давидович написав 12 книг. Перекладав на ідиш твори Олександра Пушкіна, Івана Франка, Тараса Шевченка.

З початком німецько-радянської війни Матвій Давидович був евакуйований з Києва до Уфи. Там у 1942 р. був призваний до армії, закінчив військове медичне училище у місті Молотові (нині – Перм). У лютому 1943 р. отримав звання молодшого лейтенанта медичної служби і був призначений молодшим фельдшером 237-го артилерійського полку 71-ї стрілецької дивізії. У травні 1943 р. – командир санітарного взводу 2-го стрілецького батальйону 131-го стрілецького полку.

В архіві зберігся нагородний документ, який описує бойову звитягу Матвія Гарцмана на війні: «Товариш Гарцман з 5 серпня 1943 року виявив виключну турботу і увагу до поранених бійців та офіцерів. Завжди своєчасно надавав якісну і швидку медичну допомогу безпосередньо у бойових порядках і організовував швидку евакуацію поранених на медичний пункт. В бою 21 серпня 1943 року врятував життя пораненому командиру санітарної роти, капітану медичної служби Бобренякіну. В цьому ж бою особисто вивів з оточення 20 чоловік поранених. В боях за село Михайлівка з 26 серпня по 10 вересня 1943 року у важких умовах під вогнем противника надавав медичну допомогу 85 пораненим та евакуював їх у тил. В боях під Києвом у жовтні-листопаді 1943 року весь час знаходився на передньому краї і, не жаліючи своїх сил, надавав допомогу пораненим бійцям, виявивши при цьому сміливість та мужність».

03 грудня 1943 р. Матвій Гарцман був нагороджений орденом Червоної зірки. А вже 15 грудня (за офіційною версією) – загинув. Де саме і як – однозначної відповіді немає. В одному з документів, що збереглися у військовому архіві, зазначено: «Пропав безвісти у грудні 1943 року». Натомість в оцифрованій обліковій картці міститься дещо інша інформація: «Вбитий при надзвичайній події 5 грудня 1943 року». Дата у цьому документі різниться від тієї, яка фігурує в енциклопедіях (15 грудня). Незрозумілим є також формулювання обставин загибелі – «надзвичайна подія». Це могли бути як бойові дії, так і нещасний випадок або інші обставини.

Точне місце загибелі Матвія Гарцмана і місце його поховання є невідомими. Однак за допомогою архівних даних є можливим окреслити приблизне коло на карті. Як випливає з записів у журналі бойових дій 131-го стрілецького полку, на початку грудня 1943 р. він базувався біля сіл Грузьке, Козичанка, Червона Слобода, Завалівка. Ці села розташовані неподалік містечка Макарова на Київщині. 5 грудня 1943 р. полк займав оборону в районі села Червона Слобода – цього дня солдати рили окопи. А в ніч з 5 на 6 грудня німці прорвали оборону полку й зайняли села Фасова та Горбієвка. Вочевидь під час цього прориву й загинув Матвій Гарцман. Ймовірно, він похований в одній із братських могил радянських воїнів в якомусь із цих (або сусідніх) сіл.

За свободу своєї Вітчизни віддали життя й два старші брати Матвія. Меншого брата, разом з матір’ю поета, фашисти закатували в окупованому Бердичеві.

Хоч Гарцман і загинув на фронті, але і мертвим він зазнав сталінських репресій. Коли у 1948 році його дружина Ніна Яківна Басіс передала рукописи, листи, фотографії, книги Матвія Гарцмана співробітнику історичної комісії Єврейського антифашистського комітету Ієхіезкелю Добрушину, який спеціально приїхав із Москви та працював над серією нарисів про письменників-воїнів, вона не могла знати, що того ж року Добрушин буде репресований і згине у в’язниці, а разом з ним зникне і архів поета.

У тому ж 1948 році на українській мові в Києві вийшла збірка творів єврейських письменників “В сім’ї єдиній”, куди увійшли твори І. Фефера, М. Талалаевського, М. Гарцмана, Г. Полянкера, М. Хащеватського, Р. Балясной, А. Кагана, Г. Діаманта та багатьох інших. Майже всі з них, хто не загинув на фронті, були репресовані у 1948-1952 рр. І лише у 1955 році, після смерті Сталіна, вийшла книга віршів Матвія Гарцмана у перекладі на українську мову.

Нащадки Матвія Гарцмана також обрали у житті творчий шлях: його онук – український художник Матвій Вайсберг, другий онук – київський художник Микола Сологубов.

Талант Матвія Гарцмана завжди привертав увагу відомих майстрів поетичного слова: його вірші перекладали на українську мову такі поети, як Павло Тичина, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко та інші.

Джерела і література:

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 132.

Ш. Гарцман. Матвей Гарцман – один из еврейских поэтов 30-х годов. // Ассоциация Иудаики Украины: http://jewish-heritage.org/eu94a10r.htm.

ЦАМО, Ф. 33, опис 563783, справа 25.