Вiталiй Матвiйчук. Влада Директорiї УНР у Бердичевi: хронiка встановлення

Утвердження будь-якої влади в хаосі революційних подій дуже часто не є актом одномоментним. Цей процес інколи супроводжується насильством та жорстокістю по відношенню до місцевих мешканців. Не став виключенням і Бердичів. Встановлення у цьому місті влади Директорії УНР розтягнулось на декілька останніх днів осені 1918 року, хронологію яких ми і спробуємо відтворити та уточнити у даній краєзнавчій замітці.

З вересня 1918 року в місті Бердичеві дислокувався Чорноморський козачий кіш – військове формування за часів Павла Скоропадського. З самого початку існування цієї військової частини її склад щонайменше опозиційно ставився до гетьманських військових чиновників та урядовців. Тому не дивно, що із початком повстання проти гетьмана військовослужбовці кошу взяли в ньому активну участь.

15 листопада 1918 року у Білій Церкві відбулась нарада Директорії та військовиків, в якій взяли участь також і представники від Чорноморського козачого кошу. 16 листопада 1918 року один із старшин-чорноморців зробив запис у своєму щоденнику: «приходиться залишить на якийсь час свої справи, позаяк на сцену життя стали першорядні національні питання…». А вже у ніч з 16 на 17 листопада особовий склад цієї військової частини відкрито перейшовши на сторону Директорії УНР, обеззброїв Державну варту Бердичева та зайняв владні установи.

На ранок 18 листопада майже всі чорноморці вибули під Київ, взявши участь в облозі гетьманської столиці. Ввечері того ж дня відбулось надзвичайне засідання Бердичівської Міської Думи, на якому чиновники обговорювали події, що стались у місті напередодні. Зазначали зокрема, що переворот застав місцеву владу зненацька: «темні елементи цим скористалися і сталося багато небажаного та сумного…». Йшла дискусія про створення місцевого комітету самооборони Бердичева, адже лише в ніч з 17 на 18 листопада в місті затримали 18 злочинців. Однак із огляду на пізнє засідання Думи питання організації охорони відклали.

Пізно ввечері 18 листопада відбулась ще одна важлива подія – користуючись тим, що з Бердичева відбула більшість чорноморців, до міста увійшов гетьманський загін полковника Петра Ліпка. Німці, які на той час знаходились у місті, спочатку блокували можливість зайняти Бердичів, та вже згодом своїми діями (чи бездіяльністю) посприяли досягненню гетьманським загоном поставлених цілей. Вже вранці наступного дня гетьманці розпочали обшуки та облави. Безлади продовжились і 20 листопада, супроводжуючись погромом єврейських установ. Того ж дня вийшов наказ за підписом полковника Петра Ліпка, в якому на місто накладалась контрибуція у розмірі 3 млн. карбованців, а новопризначений начальник гарнізону Василь Чеславський оголосив про проведення мобілізації до лав гетьманської армії.

Утвердженню влади військовиків-гетьманців, а також влади республіканських військ завадив фактор німецького гарнізону, представники якого 23 листопада заявили про екстериторіальний статус Бердичева, Лисої гори та вокзалу. При чому вся адміністрація формально залишалась гетьманською, так само як і Державна варта та телеграф. Вочевидь саме тому загін Петра Ліпка полишив місто, і бої з республіканцями точились вже на його околицях. Починаючи з 24 листопада війська, вірні Директорії, поступово витіснили гетьманців у сторону Житомира, а 25 листопада в місті вже знаходились загони Директорії УНР.

26 листопада відбулось надзвичайне засідання Бердичівської Міської Думи, яке відкрив міський голова Мирон Мамелюк. Він підкреслив необхідність поновлення функціонування Міської Думи: «Взагалі при всіх державних переворотах, коли урядовий апарат перестає існувати, авторитет Думи непорушний. Всі погляди населення міста звернені до Думи … адміністрація розбіглася, варти немає і тому Дума, як орган влади в місті має існувати…», – так у стенограмі передавав слова міського голови секретар надзвичайного засідання. Міський голова заявив, що члени міської Управи складають свої повноваження та передають всю владу Думі, яка повинна обрати Управу як виконавчий орган. Того ж дня новим міським головою став Давид Ліпець. У засіданні взяв участь і бердичівський повітовий комісар УНР, тож враховуючи цей фактор, а також наявність загонів Директорії, ми вже можемо говорити про формальну владу УНР над містом.

Чому формальну? Тому що в Бердичеві ще залишались німецькі війська, які 7 грудня витіснили загони Директорії з міста. Але про це – згодом.

Віталій Матвійчук