Вул. Європейська, 56. Пам’ятник В.І. Леніну

Вул. Європейська, 56 (попередня назва вулиці – Карла Лібкнехта). На бульварі знаходився пам’ятник Володимиру Іллічу Леніну (1870-1924) – керівнику Жовтневого перевороту 1917 року.

Закладання першого пам’ятника В.І. Леніну у місті Бердичеві відбулось 21 січня 1925 року – у першу річницю з дня смерті вождя. 25 жовтня 1925 року Бердичівський окрвиконком прийняв рішення про прискорення будівництва пам’ятника та відкриття його до 7 листопада 1925 року. На мітингу трудящих міста 7 листопада 1925 року, у день святкування 8-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції пам’ятник урочисто відкрили. Автором проекту став архітектор І.П. Кавалерідзе, реалізував проект інженер А. Кашин (за це отримав премію від комісії з будівництва).

На початку липня 1941 року, під час німецько-радянської війни, в ході бомбардування Бердичева німецькими літаками скульптура зазнала ушкоджень. З початком окупації пам’ятник намагались знищити – як видно на фото унизу, у скульптуру поцілили з гармати (видно сліди від попадання снаряду), потім намагались скинути з постаменту. Сам постамент уцілів.

Відновили пам’ятник вже після звільнення міста від загарбників. 22 квітня 1948 року, з нагоди чергової річниці з дня народження В.І. Леніна, на колишньому постаменті пам’ятник був відновлений та урочисто відкритий 8 травня 1948 року. Скульптура виготовлена з світло-сірого бетону, її висота становила 2,5 м. Скульптуру розмістили на гранітній брилі, фундаментом якої служать гранітні плити. Загальна висота пам’ятника 5 м., розміри постаменту – 1,5×1,3×2 м. У середній частині постаменту вмонтована гранітна плита з текстом напису: “В.И. Ленин 1870-1924”. Вище напису – зображення серпа та молота.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 29.09.1969 р. № 442 пам’ятник В.І. Леніну взято під державну охорону як пам’ятник мистецтва.

У 1980 році у зв’язку із запланованим встановленням нового пам’ятника В.І. Леніну на Жовтневій площі (нині площа Центральна, пам’ятник не існує) перед будинком міськвиконкому скульптуру з постаментом перенесли на територію військового містечка по вулиці Білопільській. У 90-х роках військове містечко було ліквідоване, скульптуру демонтували. Подальша доля її невідома. Сам постамент, на якому знаходився пам’ятник, зберігся. Нині з нього влаштували квіткову клумбу.

З травня 2001 року по листопад 2024 року на місці розташування пам’ятника по вулиці Європейській знаходився обеліск, присвячений 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

Джерела та література:

Паспорт пам’ятника. Архів Музею історії міста Бердичева.

Газета “Голос праці”, 24 січня 1925 р.

Журнал “Огонёк”, 29 декабря 1929 г.

Газета “Радянський шлях”, 25 квітня 1948 р.

Рішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 29.09.1969 р. № 442 «Про взяття під державну охорону пам’ятників археології, історії і мистецтва та затвердження списків пам’ятників союзного, республіканського та місцевого значення».

Тригуб М. Пам’ятник вічно живому. // “Радянський шлях”, №144 (9065) від 13.09.1969 р.

Історія міст і сіл УРСР, Житомирська область. – К, 1973, с. 181.

Кот С.И. Бердичев: Ил. путеводитель. – К.: Реклама, 1982. – 12 с., ил.