Вул. Шевченка, 18/2. Пам’ятна дошка на честь Ф.Е.Дзержинського

Вул. Шевченка, 18/2. На стіні п’ятиповерхового житлового будинку зі сторони вулиці Героїв України знаходилась пам’ятна дошка на честь діяча Комуністичної партії Фелікса Едмундовича Дзержинського (1877-1926).

Пам’ятну дошку виготовили з граніту, напис на дошці: “Вулиця носить ім’я видатного діяча Комуністичної партії і Радянської держави Фелікса Едмундовича Дзержинського (1877-1926 рр.)”.

Пам’ятна дошка встановлена у 1966 році до 40-річчя з дня смерті партійного діяча та з нагоди наближення 50-річчя Жовтневої революції. Місце встановлення пам’ятної дошки – початок вулиці, яка на той час носила назву імені Фелікса Дзержинського (з 1926 року; початкова назва вулиці – Мурована, з 1901 по 1925 рік – Мала Юридика). У грудні 2014 року назву вулиці змінили на нову – Героїв України.

Аналогічна пам’ятна дошка, присвячена Феліксу Дзержинському, знаходилась також наприкінці вулиці Героїв України.

Влітку 2015 року на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, прийнятих Верховною Радою 9 квітня 2015 року, пам’ятну дошку демонтували.

Дзержинський Фелікс Едмундович (1877-1926) (прізвиська Залізний Фелікс, ФД, партійні псевдоніми: Яцек, Якуб, Палітурник, Франек, Астроном, Юзеф, Доманский) – партійний діяч, голова Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК).

Син мілкопомісного дворянина, в юності Фелікс Дзержинський через своїх товаришів із Бунду долучився до революційної діяльності в Росії. Організував Соціал-демократичну партію королівства Польщі та Литви, в 1903 році разом зі своєю партією влився до лав РСДРП, в 1907 році став членом ЦК РСДРП, с березня 1917 року – член Московського комітету РСДРП і виконкому Московської ради, введений в Секретаріат ЦК.

Під час Жовтневого перевороту Фелікс Дзержинський – член Воєнно-революційного центру ВРК, делегат 2-го Всеросійського з’їзду рад, обраний членом ВЦВК. З листопада 1917 року член колегії НКВС, з грудня 1917 року до лютого 1922 року – голова ВЧК, з березня 1919 року по липень 1923 року – нарком внутрішніх справ і голова Військової ради військ ВОХР, з листопада 1920 року – військ ВНУС. З лютого 1920 року – голова комітету з загальної трудової повинності.

Під час війни з Польщею в 1920 році – начальник тилу (очолював “охорону революційного порядку”) і член Тимчасового ревкому Польщі і Польського бюро ЦК РКП(б), після поразки у війні – голова комісії по розробці заходів із підсилення охорони державних кордонів.

У 1921-1924 рр. – нарком шляхів сполучення і одночасно голова комісії з покращення життя дітей (боротьба з безпритульністю), в 1922-1926 рр. голова ГПУ-ОГПУ, одночасно з 1924 року – голова ВСНХ СРСР. Член ЦК и ЦКК ВКП(б), з 1921 року – член Оргбюро ЦК, с 1924 кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б), член ЦИК СРСР.

Помер Фелікс Дзержинський 20 липня 1926 року від серцевого нападу під час наради з радянськими чиновниками.