Вул. Шевченка, 14. Меморіальна дошка на будинку, в якому мешкав B.C. Гроссман

Вул. Шевченка, 14, центральна частина міста. На стіні двоповерхового особняка, пам’ятки архітектури місцевого значення (охоронний номер 3049-Жт) знаходиться пам’ятний знак, присвячений письменнику Василю Гроссману.

Будинок побудований 1917 року неподалік Миколаївської церкви (нині Свято-Миколаївський собор УПЦ МП) та триповерхового житлового будинку, що нині має ту ж поштову адресу – №14, що і особняк.

Особняк двоповерховий, витягнутий усередину ділянки будинок має прямокутну, зі скошеними кутами, конфігурацію плану. Облицьований силікатною цеглою, дах скатний, перекриття плоскі. Фасад у вигляді трактованих з цегли форм неоренесансу. Симетрія фасаду з балконом по другому поверху, має ковані, барочних обрисів грати відгородження. Перший поверх рустований, другий – по фасаду розділений пілястрами. Характерну пластику фасаду складають численні декоративні елементи – трикутні сандрики над пройомами І поверху, пілястри по II поверху, рустовані лучкові перемички вікон. Будинок завершений карнизом зі стиснутою розстановкою декоративних консолей.

Особняк належав Давиду Шеренцісу, який був лікарем за освітою, а за покликанням – будівельник. До початку 30-х років сім’я Д.М. Шеренціса, разом із сім’єю Гроссманів, в якій зростав майбутній письменник Василь Гроссман, проживали у триповерховому будинку на першому поверсі, а згодом туди переселився Бердичівський міськвиконком. Після остаточного становлення радянської влади у місті будинки націоналізували, у 1920-х роках сім’я Шеренцисів та мати Василя Гроссмана переїхали в одноповерховий особняк по вулиці Училищній, 6 (нині вулиця Джозефа Конрада). У 1985 році цей будинок враховуючи його аварійний стан розібрали, меморіальної дошки на будинку по вулиці Училищній не було.

У двоповерховому особняку по вулиці Шевченка, 14, тривалий час (перед німецько-радянською війною та у 1950-1960-х роках) знаходилась редакція міськрайонної газети «Радянський шлях» (нині носить назву «Земля Бердичівська»). У 1970-х роках це приміщення займав відділ державтоінспекції та інші установи.

Ще за життя Василь Гроссман здобув широке визнання не лише серед читачів його творів, але й був достатньо обласканий владою. Так, у 1955 році до свого 50-річчя Василь Гроссман отримав орден Трудового Червоного Прапору. Після смерті письменника у 1964 році постало питання вшанування його пам’яті. У Бердичеві виконавчий комітет Бердичівської міської ради своїм рішенням №165 від 24 квітня 1965 року розглянувши клопотання секретаріату Московського відділення спілки письменників Російської Федерації присвоїв ім’я Василя Семеновича Гроссмана Бердичівській восьмирічній школі №4, яка на цей час знаходилась у будівлі по вулиці Урицького (нині вулиця Сергія Ковтуна).

У 1992 році на стіні будинку встановили меморіальну дошку, присвячену письменнику Василю Гроссману, виготовлену з міді (розміри дошки 0,8 × 06 м). Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 29.09.1999 р. №616 пам’ятний знак письменнику Василю Гроссману взяли на державний облік, охоронний номер 3068.

Через декілька років вандали поцупили цей пам’ятний знак задля кольорового металу, з якого він був виготовлений. Дошку розшукати не вдалося.

12 грудня 2005 року з нагоди 100-річчя з дня народження Василя Гроссмана на будинку встановили нову меморіальну дошку, виготовлену з граніту. Напис на меморіальній дошці: «В цьому будинку жив видатний письменник Василь Семенович Гроссман. 12.12.1905 – 15.09.1964». У присвятному написі допущена помилка: письменник помер не 15, а 14 вересня.

Джерела та література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 57-60. 

В. Космач. Доля письменника // “Радянський шлях” (Бердичів). – 1988. – 22, 24, 26 червня.

В. Космач. Розплата за правду // “Радянський шлях”, №110 (13397) від 09.07.1988 р.

Розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 29.09.1999 р. № 616 «Про взяття на державний облік і охорону нововинайдених та новозбудованих пам’яток історії, мистецтва та археології».