Вул. Мостова, 20. Меморіальна дошка на будинку школи, в якій навчався В.Ю. Завадський

Вул. Мостова, 20. На будівлі колишньої школи знаходилась меморіальна дошка, присвячена учаснику комсомольсько-молодіжного підпілля В.Ю. Завадському.

Будинок споруджений у 1900 році з червоної цегли, фундамент з каменю, дах залізний. Довжина будинку 50 м, ширина 30 м, має 14 класів і допоміжних приміщень. У 30-х рр. 20-го ст. у ньому працювала польська школа №3 імені Томаша Домбаля. У 1937 році польську школу ліквідували, майже всі її вчителі були репресовані, що і поклало початок ліквідації польського шкільництва у Бердичеві та в Бердичівському районі.

Сам навчальний заклад перетворили у російськомовну восьмирічну школу №13, в якій в 1935-1938 рр. навчався Володимир Юліанович Завадський (1922-1943). Після закінчення школи він навчався в Бердичівському машинобудівному технікумі. Під час німецької окупації з серпня 1941 року – член міської підпільної антигітлерівської організації, з січня 1942 року – її керівник. Відзначався в диверсійних операціях, під час знищення складів із зерном, підготовленим для вивезення до Німеччини, виведення із ладу кількох польових кабелів, що зв’язували окупаційні військові частини. У січні 1943 року Володимир Завадський у числі інших заарештований гестапо і після нелюдських знущань 22 січня 1943 року розстріляний. Похований на міському кладовищі по вулиці Пушкіна в братській могилі підпільників.

8 травня 1965 року на фасаді будинку встановили мармурову дошку (0,7 × 0,7 м) з меморіальним написом. Напис: «1941-1945. Здесь в 1938 г. окончил школу руководитель комсомольського подполья в период Великой Отечественной войны Завадский Владимир Юлианович. Расстрелян 18 февраля 1943 года». У тексті була допущена неточність: згідно з архівними матеріалами дата розстрілу – 22 січня 1943 р. На урочистому відкритті меморіальної дошки були присутні мати Костянтина Тадеушівна Завадська, його брат Роман, а також друзі по підпіллю Іван Тимофійович Маркевич, Юзеф Петрович Каплинський, Станіслав Людвігович Луженецький.

Також одна з вулиць міста носить ім’я В.Ю. Завадського, на її початку у 2005 році встановили пам’ятний знак.

У повоєнний час у будинку знаходилась російськомовна восьмирічна школа №13, після її закриття у 1976 році – навчально-виробничий комбінат, який припинив своє існування у 2008 році. На початку 2018 року міська влада виставила будинок на продаж. Після оформлення купівлі новий власник так і не розпочав ремонт будинку. Станом на весну 2023 року будинок не використовується, перебуває в аварійному стані.

Дошку демонтували у 2020 році, місце її подальшого перебування невідоме.

Джерела та література:

Державний архів Житомирської області. – Ф.1376, оп.1, спр.154. – Арк. 5, 13; Спр. 225. – Арк. 1-11, 28; Ф. 2668, оп. 2, спр. 292. – Арк. 76.

Смирнов Г.И., Шкляр В.И. Трудовая поступь завода-ветерана. – Київ, 1980. – С. 43.

Ачкуріна М. В пам’ять героя. // “Радянський шлях”, №74 (8016) від 09.05.1965 р.