У західній частині міста Бердичева русло ріки Гнилоп’ять круто повертає з заходу на північ, охвачуючи надзаплавний мисовидний лівий берег, на якому збереглися залишки поселення. Назва урочища походить від прізвища родини Жмурів, які проживали на цій місцевості, яка також має назву Рибачі хатки.
У культурному шарі виявлено залишки глиняної ліпнини, посуду, кістки диких та свійських тварин ранньослов’янського періоду. Виявлено фрагмент кам’яної зернотерки, прясло, куски глиняної обмазки розваленого і зруйнованого житла. Розміри пам’ятки 550 × 200 м.
Залишки поселення виникли в наслідок густого заселення даної території ранньослов’янськими племенами, поселеннями Черняхівської культури у II-IV ст. нашої ери.
Археологом-любителем, викладачем історії Богуном Гаврилом Григоровичем проведено розвідки у 1955 році. Матеріали, виявлені під час розвідок, зберігаються в інституті АН України.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 29.09.1969 р. № 442 «Про взяття під державну охорону пам’ятників археології, історії і мистецтва та затвердження списків пам’ятників союзного, республіканського та місцевого значення» територію урочища Жмури внесли до переліку пам’яток археології місцевого значення, охоронний номер 41.
Джерела та література:
Черняховская культура. Материалы и исследования по археологи СССР АН СССР. – М, 1960, с. 23.
Винокур І.С. Старожитності Східної Волині. Видавництво Чернівецького університету. – Ч. 1960, с. 134.
Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. АН УРСР. – К, 1973, с. 164.
Рішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 29.09.1969 р. № 442 «Про взяття під державну охорону пам’ятників археології, історії і мистецтва та затвердження списків пам’ятників союзного, республіканського та місцевого значення».
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
