Вул. Героїв України, 41. Меморіальна дошка пам’яті жертв політичних репресій

Вул. Героїв України, 41. На стіні будинку колишнього заводу безалкогольних напоїв зі сторони вулиці Лілії Карастоянової знаходиться меморіальна дошка пам’яті жертв політичних репресій 1930-х років.

Саме тут у ці лихолітні часи знаходилось приміщення, в якому розміщувався місцевий відділ НКВС. Тому місцем катування та розстрілів і стала територія колишнього заводу безалкогольних напоїв, яка до надання її в розпорядження Бердичівського відділення НКВС була великим садом із житловим будинком якогось дореволюційного заможного жителя міста. Навіть ставок тут був – на тому місці, де нині знаходиться котельня мікрорайону (вул. Богдана Хмельницького, 2-Б).

Відділення НКВС сюди перевели наприкінці 1920-х років. На початку 1937 року вся ця територія, включаючи прилеглий до неї відрізок вулиці Дзержинського, була обгороджена високим парканом зі щільно припасованих дошок. По той бік вулиці стояв двоповерховий будинок з підвалом (будинок не зберігся, вірогідно це була будівля колишньої жіночої гімназії Усаневич), у якому енкаведисти і вершили свою чорну справу: у нічний час арештованих з тюрми перевозили і заганяли у підвали катівні, розстрілювали і закопували в котловані, виритому на подвір’ї.

Коли на початку 1950-х років військові приступили до будівництва багатоповерхівки, то виявилося, що одне з масових поховань знаходиться саме там. Щоб це приховати, будівельний майданчик обгородили наглухо і вивозили ґрунт із останками у невідомому напрямку. Виноробний завод артілі «Харчовик», який виник на цій території після війни, не мав коштів на використання потужної техніки при будівництві, тому копання котловану під фундамент одного з цехів, а відбувалось це у 1957 році, проводилось вручну. І виявилось, що там також є величезне поховання розстріляних. Одяг переважно селянський, робітничий, серед розстріляних були жінки. Руки багатьох зв’язані дротом. Ґрунт був просочений кров’ю. З виявлених могил вибирали лише черепи, до чого залучили працівників кладовища. Платили їм з розрахунку по 5 крб за череп. Всі люди були розстріляні в потилицю, лише один – в лоб. Черепи складали в ящики, а вночі шофер цього підприємства Микола Никифорович Баркар на полуторці за п’ять ходок вивіз їх на єврейське кладовище по вулиці Житомирській і скинув у приготовлені там ями. Загалом він вивіз 401 череп. У 1980-х роках саме цю полуторку ГАЗ-ММ встановили на п’єдесталі перед автотранспортним підприємством по вулиці Низгірецькій в пам’ять про водіїв-ветеранів – працівників АТП.

Декілька місяців тривало копання фундаменту і вибирання останків. Але роботи не завершили – на цій території під асфальтом ще є декілька поховань, точне місцезнаходження яких відоме.

У 1989 році інформація про поховання надійшла до місцевої прокуратури. 14-15 травня 1990 року на пустирі єврейського кладовища провели ексгумацію частини могил. 16 травня відбулась громадська панахида та перепоховання 195 останків, які розмістили у п’яти великих домовинах. У 1995 році біля цієї братської могили на кладовищі встановили пам’ятний знак жертвам репресій.

Меморіальну дошку на стіні будинку колишнього заводу безалкогольних напоїв відкрили 10 грудня 1998 року під час мітингу-реквієму. На мітингу виступили міський голова Олексій Хилюк, лідер міського осередку Народного Руху Іван Лобай, священик римо-католицького костелу Святої Варвари отець Бернард Міцкевич, благочинний УПЦ КП Бердичівського району отець Юрій та інші. Отець Юрій освятив плиту та прочитав молитву за упокій душі жертв сталінщини. Напис на дошці: «Людино! Зупинись… Схили голову… На цьому місці в 1937-1938 рр. замучено, закатовано, розстріляно тоталітарним режимом сотні безневинних земляків. Вічна їм пам’ять!».

Початкове місцезнаходження дошки – стіна будинку зі сторони вулиці Дзержинського (нині Героїв України). Згодом дошку перенесли на стіну цього ж будинку зі сторони вулиці Лілії Карастоянової.

Джерела та література:

П. Собчик. «Зупинись, людино, схили голову…» // «Земля Бердичівська», №100 (14811) від 16.12.1998 р.

Ю. Сокальський. Мітинг-реквієм з приводу відкриття пам’ятної дошки жертвам політичних репресій. // Тижневик «Бердичів», №51 (254) від 19.12.1998 р.