Вул. Вінницька, 4. Будівля іудейської синагоги

Вул. Вінницька, 4. Двоповерховий обкладений цеглою будинок, збудований у 1895 році. Пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 3035-Жт.

У роки Другої світової війни державна політика радянського уряду щодо релігії змінилась із гоніння на терпимість. У Бердичеві після його звільнення від окупантів влада дозволила реєстрацію релігійної общини та визначила будівлі, які община могла використовувати для відкриття міських синагог. Однією з таких будівель став будинок по вулиці Свердлова (нині Вінницька).

Синагога тут розмістилась наприкінці 1945 року за сприяння Якова Горба (народився в Бердичеві у 1890 році). Після закінчення німецько-радянської війни Яків Горб повернувся з евакуації до рідного міста, відкрив першу синагогу по вул. Леніна, 40, згодом другу по вул. Карла Маркса, 3 (обидві нині не існують). Наприкінці 1945 року відкрив синагогу по провулку Свердлова, 4 (у 1960-х роках будівля мала поштову адресу вулиця Воровського, 3, нині має адресу вулиця Вінницька, 4). Для цієї синагоги Яків Горб передав у дар Сейфертойре (сувій Тори) та власні деякі сидірем, збирав власноруч інвентар та меблі для цієї релігійної установи. До останніх днів відвідував цю синагогу. Помер Яків Горб 7 серпня 1970 року, похований у Бердичеві на єврейському кладовищі по вулиці Житомирській. Нині портрет благодійника знаходиться у будівлі синагоги на почесному місці.

Виконавчий комітет Житомирської обласної ради депутатів трудящих своїм рішенням № 154 від 06.02.1946 р. «О передаче еврейской общине г. Бердичева здания под молитовные собрания по переулку Свердлова дом № 4» враховуючи звернення релігійної общини затвердив постанову виконкому Бердичівської міської ради про передачу приміщення колишньої синагоги під молитовні збори.

22 червня 1947 року відбулись збори членів бердичівської релігійної общини, на яких обрали двадцятку засновників общини (взамін розпущеної). Головою общини обрали Рубінштейна Мойсея Йосиповича, духовним рабином – Горбанського Абрама Шулімовича. Між керівництвом міста та єврейською общиною 25 липня того ж року підписали угоду про передачу общині у безкоштовне користування будівлі синагоги по вулиці Свердлова, 4.

У радянський період синагога була єдиним місцем для відправлення релігійних обрядів єврейської общини міста. Та хоча будівля перебувала у формальному общинному володінні, при потребі її використовували зацікавлені сторони. Наприклад, наприкінці 60-х років місцевий вузол зв’язку став активно розбудовувати в місті мережу проводового мовлення, для чого будує магістральні повітряні лінії, які проходили через дахи житлових будинків. Одна з таких ліній пройшла і через будинок синагоги – на її даху зв’язківці встановили трубостійку та підвісили декілька фідерів з біметалевого дроту, які забезпечили передачу сигналу мовлення до різних мікрорайонів міста, у т.ч. на Загребелля.

Вигляд синагоги на початку 1970-х років:

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації № 151 від 04.03.1996 р. «Про взяття на облік і охорону пам’яток архітектури місцевого значення» будівлю синагоги взято на державний облік і охорону як пам’ятку архітектури місцевого значення, охоронний номер 41. У 2025 році наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій від 23.05.2025 р. № 428 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» будівлю синагоги занесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у Житомирській області за категорією місцевого значення, охоронний номер 3035-Жт.

З кінця 1980-х років релігійну громаду Бердичева очолив рабин Шмуель (Самуїл) Плоткін, представник хасидів ХАБАДа. Він розпочав активну роботу по розбудові релігійної общини. На початку червня 2002 року у Бердичеві запрацював басейн для ритуальних омовінь – міква[1]. Будівництво мікви завершили ще восени 2001 року, але з-за малої кількості дощів і враховуючи, що вода в мікві повинна бути джерельною або дощовою, басейн так і залишався без води до цього часу. Після сильних дощів, що випали на початку червня, міква наповнилась і стала придатною до використання. Цікаво, що за декілька днів до цього рабин Шмуель Плоткін і рабин Аріє Спектор провели спеціальну молитву про дощ біля могили рабина Леві-Іцхака Бердичівського.

До кінця 2002 року при общині вже діяли єврейська початкова школа, дитячий садок, недільна школа, міква, жіночий клуб, єшива, колель.

На протязі 2003 року община міста практично обходилась без рабина: рабину Шмуелю Плоткіну в силу похилого віку стало все тяжче керувати общиною міста. У лютому місяці 2004 року в Бердичів приїхав новий рабин Мойше Шмуель Талер, який прибув разом із дружиною та двома дітьми, а Шмуель Плоткін став почесним рабином міста. Рабин Мойше Талер народився у 1977 році в США. Навчався в єшивах Ізраїлю, США та Канади, після чого у 1999 році отримав диплом шойхета і звання рабина.

У червні 2007 року в бердичівській єврейській общині розпочав свою роботу новий освітній центр «Даат» («Знання»). Мета центру – організація і проведення семінарів по єврейським традиціям для тих вікових груп євреїв, які не отримують системної освіти по єврейським законам у своїх общинах.

Історична подія в єврейській общині ХАБАД відбулась 12 червня 2008 року: общині подарували новий Свиток Тори. Центральну вулицю міста заповнили місцеві євреї та почесні гості, які разом співали та танцювали, заряджаючи радістю і місцевих жителів, що з цікавістю споглядали за тим, що відбувалось. Свиток Тори подарував общині професор Цві Фрідман із Ізраїлю, для якого написання свитку пов’язане з особистим чудом: єдина дочка професора Фрідмана багато років не мала дітей, і лікарі не давали їй приводу для надії. Але після того, як її батько замовив Тору для общини Бердичева, не пройшло й року, як вона народила двох дочок, про яких молилась ось вже 14 років.

З часом стан будівлі синагоги став погіршуватись – з-за просідання фундаменту на стінах з’явились тріщини, дах також потребував капітального ремонту. Тому у середині 2010-х років синагогу тимчасово закрили для проведення капітального ремонту, релігійна громада для власних потреб використовує синагогу, яка розташована по вулиці В’ячеслава Чорновола. З метою розвантаження даху будівлі синагоги у червні 2013 року працівники ПАТ “Укртелеком” демонтували розміщену на даху трубостійку лінії радіофікації та перенесли власні лінії за межі споруди.

З метою проведення ремонтних робіт будівлі синагоги релігійна громада підіймає питання перед міською владою щодо належного упорядкування документів. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 104 від 16.03.2017 р. «Про надання поштової адреси будівлі синагоги» будівлі синагоги встановлюють поштову адресу по вул. Вінницька, 4. Рішенням Бердичівської міської ради № 351 від 29.05.2017 р. «Про передачу у безоплатне користування (позичку) релігійній організації будівлі синагоги» будинок по вулиці Вінницькій, 4, після отримання погодження органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації передали у безоплатне користування релігійній організації «Бердичівська іудейська релігійна громада» для здійснення іудейської релігійної діяльності. Управління культури ЖОДА надало погодження про передачу своїм листом від 14.06.2017 р. № 850-119/12-17.

У 2018 році релігійна община виготовила проєктну документацію та розпочала ремонтно-реставраційні роботи будівлі синагоги. Ці роботи на даний час призупинені у зв’язку з воєнними діями, що тривають на теренах України з лютого 2022 року.

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 90-91.

Кац А. Раби Леви-Ицхак из Бердичева. // Веб-сайт “Иудаизм и евреи”, http://toldot.ru/rus/articles/art/3254.

Бас Э. Из жизни праведника. // Веб-сайт “Хасидус по-русски”, http://chassidus.ru/library/kdushat_levi/toldot.htm

Рішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих № 154 від 06.02.1946 р. «О передаче еврейской общине г. Бердичева здания под молитовные собрания по переулку Свердлова дом № 4».

Розпорядження голови ЖОДА від 04.03.1996 р. № 151 «Про взяття на облік і охорону пам’яток архітектури місцевого значення».

Рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 104 від 16.03.2017 р. «Про надання поштової адреси будівлі синагоги».

Наказ Міністерства культури та стратегічних комунікацій від 23.05.2025 р. № 428 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».

Внутрішнє убранство синагоги (квітень 2012 р.):

[1] Міква або мікве (івр. מִקְוֶה‎ букв. скупчення [води]) – водний резервуар для омовіння (тіла) з метою очищення від ритуальної нечистоти.