«Ad futuram rei memoriam» (На пам’ять для майбутніх часів)

Сьогодні виповнилось 264 роки, як бердичівський кляштор Босих Кармелітів отримав дозвіл від курфюрста Саксонії та короля Польщі Август ІІІ Фрідріха на відкриття при монастирі власної друкарні.

Хоча дата нібито й не ювілейна, але користуючись нагодою, публікуємо декілька цікавих фактів, пов’язаних із діяльністю цієї друкарні, яка залишила більш ніж помітний слід в історії Бердичева.

* * *

Привілей на заснування Друкарні фортеці Пресвятої Діви Марії видав курфюрст Саксонії та король Польщі Август ІІІ Фрідріх. Текст цього привілею зберігається нині у Бібліотеці імені Врублевських Академії наук Литви (Вільнюс). Він написаний латинською мовою на пергаменті і скріплений королівською печаткою.

Українською мовою текст переклали вперше лише декілька років тому, бажаючі ознайомитись з оригіналом тексту та перекладом можуть звернутись до розділу ДОКУМЕНТИ нашого сайту.

Цікаво, що Августа ІІІ з раннього дитинства готували як спадкоємця польського престолу. Для нього набрали найкращих вчителів з усієї Європи, які навчали його мовам: німецькій, латині, французькій і польській. Хлопцеві також викладали москвинську, але він не міг спілкуватися нею вільно.

* * *

Друкарню привезли з Австрії, і вона стала найбільшою на той час в Київському воєводстві латино-польською друкарнею. Ініціатором організації друкарні при монастирі та реалізатором цієї ідеї був багаторічний пріор монастиря о. Юзеф від Блаженної Діви Марії з Гори Кармель (Якуб Зволинський; 1718-1785). Він був переконаний у потребі друкарні для виконання апостольської місійної та санктуарійної діяльності братів босих кармелітів на південно-східних теренах Речі Посполитої.

* * *

Друкарня була закладена і облаштована на кошти, позичені з каси Братства Діви Марії Скаплежної, яке діяло при монастирі. Юзеф Зволинський, пріор монастиря й перший директор друкарні, закупив в Австрії шрифти і необхідне обладнання на 9000 золотих. Упродовж десяти років із прибутків від діяльності друкарні цей борг було повернуто Братству в 1768 р.

* * *

Будівля самої друкарні знаходилась на теренах монастиря, на південному боці. Будинок мав два поверхи і був завдовжки 25 ліктів і завширшки 13 ліктів, три вікна друкарні з краєвидом на Гнилоп’ять. Друкарня мала свою книгарню, де можна було придбати релігійні видання, репродукції ікони Матері Божої Бердичівської, шкільні підручники і популярні бердичівські календарі.

* * *

Друкарня була забезпечена всім необхідним для роботи. В ній працювало три верстати, на яких використовували шрифти (станом на 1841 рік): 10 пудів шрифту двугарамон польського письма, 12 пудів шрифту мітель, 14 пудів шрифту гарамон, 15 пудів шрифту схоластики, три пуди шрифту петит, три пуди гражданського шрифту, два пуди різних шлаків.

Для потреб друку заклали монастирську папірню в селі Скраглівка (й досі в селі проживає багато жителів з прізвищем Папірник, що вказує на причетність їх пращурів до роботи на папірні).

* * *

Друкарня функціонувала від 1760 до 1844 року, коли її царська влада закрила, а її обладнання перевезли до Житомира.

Анатолій Горобчук