Бердичівський “Гриф”

Багатьом відомий той факт, що в Бердичеві на початку століття на Елінгу базувався військовий дирижабль, який мав назву “Гриф”. Про історію його появи та подальшу долю і буде ця розповідь.

Дирижаблебудування в економічно розвинутих країнах Європи на початку XX століття та успішне використання дирижаблів у військовій справі примусило військове відомство царської Росії активізувати розвиток цього повітроплавального напряму. Але не маючи достатнього досвіду і коштів на будівництво власних дирижаблів, російські військові звернулись за допомогою у тому числі і до іноземних фірм.

У 1910 році Росія придбала у Німеччині в компанії Luftfahrzeug GmbH дирижабль Parseval PL-7, який у Росії отримав назву “Гриф”. Основні характеристики дирижабля (за даними виробника):

• Виробник: Luftfahrzeug GmbH.
• Конструктор: Август Парсеваль (August von Parseval).
• Перший політ: 30 жовтня 1910 р.
• Об’єм оболонки: 6700 куб. м. (деякі джерела вказують об’єм 7300 куб. м.)
• Довжина: 72 м.
• Діаметр: 14 м.
• Максимальна швидкість: 14 м/с (50 км/год), можлива 16 м/с (58 км/год) з 6-а чоловіками.
• Двигун: два шестициліндрових двигуна потужністю по 100 к.с.
• Тривалість польоту: 20 годин та довше.
• Максимальна висота польоту: 2500 метрів.
• Загальна місткість (з екіпажем): 12-16 чоловік.
• Екіпаж: 3-4 чоловіки.

Ось як писав про це журнал “Воздухоплаватель” (№11, 1910 р.): “Главное отличие приобретенного русским правительством дирижабля “Парсеваль VII” от предыдущих аэростатов этого типа заключается в том, что стропы сделаны не из стальных тросов, а пеньковые. Это устроено от того, что дирижабль снабжен беспроволочным телеграфом, который должен действовать на расстояние до 500 верст“.

“Гриф” був класичним взірцем парсевалівського м’якого аеростата: близька до циліндричної форми оболонка зі сферичною носовою та конічною кормовою закінцівками. Всередині оболонки у носовій та кормовій частинах – 2 повітряних балонета, з’єднаних м’якими повітропроводами з встановленим в гондолі вентилятором. У кормовій частині оболонки були 2 горизонтальних стабілізатора і 1 вертикальний, до якого кріпився руль направлення. В основі стабілізаторів були дерев’яні рами, обтягнуті тканиною. Гондола підвішена на паралельних тросах до пояса, нашитого на оболонку трохи нижче її “екватора”. Від пояса з носової і кормової частин оболонки до гондоли йшли також троси, пропущені через ролики, встановлені в гондолі. Така система підвіски давала деяку свободу плоскопаралельного переміщення гондоли і покращувала стійкість дирижабля у вертикальній площині. На двигунах вперше були встановлені напівжорсткі гвинти, що значно покращувало їх стійкість до пошкоджень (до цього фірма використовувала лише жорсткі гвинти).

Дирижабль у січні 1912 року надійшов до Бердичева в розпорядження 10-ї повітроплавальної роти. Його доставили у розібраному стані в спеціально збудований велетенський ангар (елінг), який придбали в німецькій фірмі Круппа (це був перший металевий елінг на території Росії). Слід зазначити, що з цього часу в Бердичеві і існує топонім мікрорайону – Елінг.

Дирижабль пролежав в ангарі декілька місяців; його почали збирати лише у травні. За рішенням повітроплавального комітету Головного інженерного управління “Гриф” був обладнаний двома кулеметами “Максим” з 3000 патронами на кожен кулемет. Цього ж 1912 року у військовій частині чекали на надходження ще одного аеростата вже вітчизняного виробництва під назвою “Голуб”. Для обслуговування і здійснення польотів поблизу елінгу навіть запланували будівництво аеродрому. Але ці плани в подальшому не були втілені у життя.

На дирижаблі “Гриф” здійснювала польоти 10-а повітроплавальна рота, до складу якої також входили:

• полковник Попов;
• командира “Грифа” капітана В.Л. Ніжевський;
• помічник командира штабс-капітан А.П. Чечулін;
• штабс-капітан М.О. Сафонов;
• старший механік М.Я. Наумов.

У пресі того часу, зокрема, у популярному в Росії санкт-петербурзькому журналі “Огонек” у номері за вересень 1912 року збереглися свідчення про польоти “Грифа”:

“Дирижабль “Грифъ“ 10-й воздухоплавательной роты въ Бердичеве 18-го августа потерпелъ аварію во время рекогносцировочнаго учебнаго полета. Попавъ въ сплошную гряду облаковъ, шаръ потерялъ изъ винду землю и долго безъ направленія кружилъ въ воздухе. Прорывъ облаковъ далъ возможность оріентироваться и направить спускъ къ эллингу; проделать благополучно спускъ не удалось: даннымъ заднимъ ходомъ у самой земли сломало винтъ шара.

Починившись, “Грифъ“ поднялся вторично, но былъ сброшенъ внизъ нисходящимъ ветромъ. Шаръ ударился о землю, снова сломался винтъ, и гондолу поволокло по земле около полутора верстъ. Ударомъ о бугоръ выбило изъ поврежденной гондолы 28 пуд. балласта, и безпомощную команду понесло вверхъ. Выпускъ газа чуть не повлекъ разрыва оболочки, начавшую морщиться и складываться пополамъ. С помощью сбежавшихся крестьянъ селъ Быстрика и Меркушевки шаръ съ трудомъ, наконецъ спустился безъ вреда для команды и доставленъ въ эллингъ для исправленія поврежденій”.

Цікаво, що дирижаблем користувалися не лише військові. Місцеві фотографи також скористалися можливістю побачити Бердичів з висоти пташиного польоту та зробити декілька знімків. Ці знімки згодом увійшли до серії листівок з видами міста, які розповсюджувались у місцевих крамницях.

З початком Першої світової війни дирижабль “Гриф” бойових завдань не виконував. Він використовувався для тренування екіпажів 3-ї та 4-ї повітроплавальних рот російської армії. Навесні 1915 року дирижабль розібрали і нетривала історія аеростатного повітроплавання у Бердичеві на цьому завершилась.

А що ж сталось з елінгом для дирижаблів? Його також демонтували і в 1934 році перевезли до міста Долгопрудний Московської області, в центр із будівництва дирижаблів та Московський дирижаблепорт. Тут елінг проіснував до 2010 року, після чого його демонтували.

До речі, капітана В.Л. Ніжевський, який входив до складу екіпажу дирижабля “Гриф”, не полишив повітроплавання. У 1920 році курсанти петроградської повітроплавальної школи відбудували дирижабль “Астра” і 3 січня 1921 року під командуванням В.Л. Ніжевського цей дирижабль, що отримав нову назву “Красная звезда”, вперше піднявся у повітря. А 9 квітня 1931 р. відбувся перший політ радянського дирижабля В-1, командиром якого також став В.Л. Ніжевський.

Поштові листівки, пов’язані з дирижаблем “Гриф”:

Джерела і література:

Василюк Г.Д. Походження назви “Бердичів” та перші поштові листівки міста. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: Косенко, 2005. — с. 61-66.

Ваховський В.С. Перші кроки повітроплавання на Житомирщині. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: Косенко, 2005. — 84-88.

Аварія управляемаго шара “Грифъ“ въ Бердичевѣ. // Журнал “Огонек”, №36, С.-Петербург, 1912 г.

List of Parseval airships: http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_Parseval_airships#cite_note-dolgopa-0

Дирижабль “ГРИФ” (Parseval–Luftschiff PL 7). Ретроплан – Авиация и воздухоплавание до Второй мировой войны: http://retroplane.ru/encyclopaedia.html?sobi2Task=sobi2Details&sobi2Id=628

Дирижабли царской России (до 1917 г.). “Энциклопедия Долгопрудного”: http://dolgoprud.org/album/06_00.htm

Матеріали веб-сайту “Бердичева нет”: http://berdicheva.net/