9 травня

1945 – У селі Кашперівка Козятинського району Вінницької області народився Яцюк Микола Софронович – педагог, художник, Почесний громадянин міста Бердичева.

Микола Яцюк працював учителем у середній школі №15, у 1979 році очолив новостворену міську дитячу художню школу. За наступні майже сорок років більше 1000 учнів закінчили бердичівську художню школу, якою всі ці роки незмінно керував Микола Яцюк. Він — постійний позаштатний художник-графік міськрайонної газети “Земля Бердичівська” (колишній “Радянський шлях”). Його малюнки, етюди, художні оформлення статей та нарисів постійно з’являються на сторінках газети.

Також Микола Софронович став художнім оформлювачем багатьох літературних видань: книг Михайла Полюги “Свет мой печальний”, “Я пришел в Вавилон”; Наталії Котикової “Мой стиль — это мои убеждения” (про уродженця Бердичева композитора Віктора Томіліна); композитора та виконавця Олеся Коляди “Пісні про Україну”, тощо. Полотна Миколи Яцюка можна зустріти в офісах підприємств та музеях Бердичева.

Рішенням виконкому міської Ради від 18 серпня 2005 року за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади та з нагоди 575-ліття від року заснування Бердичева Яцюку Миколі Софроновичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

1963 – У селі Махаринці Козятинського району, що на Вінниччині, народився Сергій Васильович Танадайчук (1963-2002) – талановитий художник-самородок, майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Сергій Танадайчук тривалий час проживав та творив у Бердичеві. Він захоплювався трипільською культурою – виготовляв витинанки, складав віршовані рядки до картин, видав близько 30 випусків книг у серії “Бердичівське народне мистецтво”. Поряд з цим Сергій брав участь у всеукраїнських виставках, увійшов повноправним членам у столичні кола художників, оформлював книги знаних письменників, таких як Сергія Плачинди “Міфи давньої України”.

Помер Сергій Васильович Танадайчук 29 липня 2002 року, похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій.

1965 – У Бердичеві в ознаменування 20-річчя Перемоги відкрито пам’ятник Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

Відкрили пам’ятний знак на початку каштанового бульвару по вулиці Карла Лібкнехта, 18/8 (нині вулиця Європейська), поряд із загальноосвітньою школою №5. Згодом, після знесення бульвару у 1982 році, пам’ятний знак перенесли та встановили на розі вулиць Марини Раскової та Леніна (нині Житомирської), де він знаходився до 2000 року. У період з 1 по 8 травня 2001 року пам’ятний знак знову перенесли – на цей раз до бульвару по вулиці Карла Лібкнехта, 56, навпроти загальноосвітньої школи №1.

1965 – На стіні будинку по вулиці Садовій, в якому на цей час знаходилась міська Рада народних депутатів та міський виконавчий комітет, урочисто відкрито пам’ятний знак – меморіальну дошку з назвами військових частин, які звільняли Бердичів від німецько-фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр. та отримали почесне найменування “Бердичівських”.

Зняв покривало з пам’ятного знаку голова виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих Валер’ян Демиденко.

1966 – У міській школі №13 по вул. Красіна, 24 (згодом тут знаходився міжшкільний навчальний комбінат) відкрито музейну кімнату бойової слави.

Через деякий час ця музейна кімната на міському конкурсі серед музейних кімнат освітніх закладів виборола почесне перше місце. Значний внесок у створення цієї кімнати був зроблений шкільним вчителем праці Львом Семеновичем Тартаковським – відомим у місті організатором роботи з комсомольською молоддю 1960-1970-х років.

1967 – На Радянській (нині Соборній) площі відкрито обеліск, присвячений учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля, що діяло у Бердичеві в роки фашистської окупації.

Обеліск 3-х ступінчастий, пірамідальний із полірованого лабрадориту. Розміри обеліска 2,25 × 2,25 × 6 м., розміри прапору 1,9 × 1,3 м. Напис на гранітній плиті перед обеліском: “Молодым патриотам подпольщикам г.Бердичева погибшим в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками 1941-1945 гг. От комсомолии Бердичева 1967 год”.

У жовтні 1968 року під основу обеліска було закладено капсулу з рапортом-листом комсомольців 1960-х років до комсомольців 2018 року. 9 травня 1970 року у День Перемоги біля підніжжя обеліска запалили Вічний вогонь – символ пам’яті про загиблих героїв, їх подвигах, жертвах нацизму.

У 2015 році на основі обеліску створили меморіал “Слава Героям!”, який закликаний поєднати три покоління: одне, що воювало у 40-х роках, героїв Небесної сотні та учасників АТО.

1969 – Із нагоди 24-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні та на честь кавалерійської дивізії ім. Котовського, яка з 1923 року дислокувалася у Бердичеві на Лисій (Червоній) горі, у мікрорайоні Червоної гори відкрито пам’ятник Григорію Івановичу Котовському (1881-1925) – радянському військовому і політичному діячу, командиру більшовицьких загонів у період громадянської війни 1917-1921 рр.

Григорій Котовський вперше відвідав Бердичів у 1923 році, 31 січня зустрічався з жителями міста і виступав у будинку, в якому розміщувався міський театр. У довоєнний час у місті дислокувалась кавалерійська дивізія ім. Г.І. Котовського, у повоєнний час міська школа №12 носила ім’я Г.І. Котовського.

Скульптура виготовлена з сірого бетону, згодом її покрили листовою міддю. Постамент – із обробленого сірого пісчаника, висота скульптури становила 2,7 м., розміри постаменту – 2,3 × 6,2 × 2,2 м. Автор скульптури Д. Красняк, архітектор Ф. Грінченко.

Пам’ятник демонтували 23 листопада 2015 року, оскільки він підпав під дію пакету законів України про декомунізацію, прийнятих Верховною радою України у квітні того ж року.

1970 – Біля підніжжя обеліска, присвяченого учасникам бердичівського комсомольсько-молодіжного підпілля, що діяло у місті в роки німецької окупації, запалено Вічний вогонь.

На площу з боку вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська) в’їхали мотоциклісти на чолі з з секретарем міськкому ЛКСМУ Олександром Гребінкою. Вони привезли з собою факел, запалений на могилі Невідомого солдата на Холму Слави міста Києва. Олександр Гребінка передав факел першому секретарю міського комітету Комуністичної партії України Івану Юхимовичу Бражнику, який запалив Вічний вогонь перед обеліском, присвяченим учасникам бердичівського комсомольсько-молодіжного підпілля.

На мітингу, який відбувся після запалення Вогню, виступили голова виконкому міської ради Валеріан Демиденко, перший секретар міськкому КПУ Іван Бражник, працівник машинобудівного заводу “Прогрес” кавалер трьох орденів Слави Анатолій Кирилов, ветеран війни Сергій Засипкін, перший секретар міськкому комсомолу Шуляк та учениця четвертого класу школи №3 Наталія Кудря (нині відома актриса театру та кіно).

1971 – На території Бердичівського шкірзаводу в урочистій обстановці відкрито пам’ятний знак, присвячений працівникам шкірзаводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Із початком німецько-радянської війни по мобілізації було призвано більш як 300 робітників, інженерно-технічних працівників та службовців заводу, більше 100 з них пали смертю хоробрих.

В основу пам’ятного знаку вмонтували дві шкатулки з землею, доставленою з пам’ятних місць німецько-радянської війни – Малахового кургану та Сапун-гори (Севастополь). У 2008 році пам’ятний знак перенесли до скверу поряд із професійно-технічним училищем №12.

1971 – Біля середньої школи села Райгородок Бердичівського району урочисто відкрито пам’ятник-бюст Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника, який свого часу навчався у цій школі. Автор бюсту – Кізюк В.Г.

На відкритті були присутні мати героя Марія Ксенофонтівна, сестра Аліма Клавдіївна, представники влади, учні школи. У 1981 році, коли у Райгородку збудували та відкрили нову загальноосвітню школу, бюст В.К. Олійника та меморіальну дошку перенесли до нової будівлі.

1984 – На початку травня молодь машинобудівного заводу “Прогрес” під керівництвом слюсаря заводу Вадима Тетерського провела молодіжний мотопробіг до міста Волгоград (РРФСР) по місцях бойової слави радянського народу, присвячений Дню Перемоги.

8 травня група повернулась до Бердичева та привезла дві капсули з землею Мамаєвого Кургану. На День Перемоги одну капсулу передали до міського музею, що створювався, другу – до музею машинобудівного заводу “Прогрес”.

1984 – У селі Велика П’ятигірка у центральній частині села, біля загальноосвітньої школи, з нагоди 40-ї річниці звільнення села від німецько-фашистських загарбників та 39-ї річниці Дня перемоги урочисто відкрито пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків. Біле покривало з пам’ятного знаку зняли керівники села та району на чолі з головою виконкому Бердичівської районної ради Василем Бабійчуком.

Пам’ятний знак складається з гранітної стели, увінчаної зіркою. Посередині стели прикріпили орден Перемоги. По обидва боки від стели розмістили вісім плит із залізобетону, на яких нанесено іменами загиблих у роки Другої світової війни воїнів-земляків з присвятним написом та імена радянських воїнів, які загинули у 1941-1945 рр. боронячи та визволяючи село від загарбників. Всього на момент відкриття пам’ятного знаку на плитах знаходилось 141 прізвище. З часом до них додались нові прізвища, виявлені у ході досліджень.

1990 – У селі Лісова Слобідка Бердичівського району під час мітингу, на якому були присутні жителі села, керівництво району та численні гості, відкрито пам’ятний знак жертвам голодомору та репресій.

Стрічку при відкритті пам’ятного знаку перерізали голова Бердичівського райвиконкому Василь Сухораба, уродженець села, контр-адмірал у відставці Володимир Владиславович Хрустицький, син Героя Радянського Союзу Хрустицького В.В., та голова ветеранської організації села Лісова Слобідка В.С. Якубівський. Ініціатором увічнення пам’яті жертв сталінських репресій став син репресованого колгоспника В.С. Якубівський.

Пам’ятний знак складається з обеліску, виготовленого з чорного граніту, на постаменті якого укріплена плита з викарбуваним написом: “Вічна пам’ять Вам. Жертвам голоду і репресій 1937-1938 років. Односельчани. Травень 1990”. По обидва боки від обеліску вертикально встановлено по одній чорній гранітній плиті з прізвищами померлих від голоду та репресованих – усього 82 прізвища.

Село за часів репресій обезлюдніло, навколо Лісової Слобідки були ліквідовані хутори, з яких люди повтікали хто куди. Та все ж вдалося встановити імена всіх репресованих та заморених голодом.

1995 – У селі Буряки Бердичівського району під час урочистого мітингу відбулось урочисте відкриття меморіального комплексу, присвяченого воїнам-односельчанам села Буряки, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. Покривало з центрального монументу меморіалу зняв голова Бердичівської районної ради народних депутатів Василь Сухораба, освятив пам’ятний знак священик отець Сергій.

У центрі меморіального комплексу знаходиться скульптурна композиція воїна та дитини. По праву сторону від композиції розміщено залізобетонні плити з іменами загиблих односельчан. На постаменті – плита з присвятним написом: “Вічна слава воїнам-односельчанам села Буряки, які полягли в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945”. Автор пам’ятного знаку – архітектор Петро Миколайович Бірюк.

1996 – У Бердичеві помер Володимир Йосипович Ружицький (1925-1996) – дослідник історії та археології Бердичівського краю.

Усе життя Володимир Йосипович працював лаборантом фізичного кабінету середньої школи №6 міста Бердичева. Та головним у його житті була історія: понад півстоліття його перо сумлінно вело літопис рідного краю. У 1945 році Володимир Йосипович став позаштатним кореспондентом газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”), в якій друкувались його численні замітки та статті.

Володимир Ружицький також брав активну участь у громадському житті міста, багато років поспіль був членом правління міської організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури. Його спадщина — це цінна скарбниця, яка й досі служить благородній справі виховання любові до рідного краю.

Похований Володимир Ружицький у Гришківцях у центральній частині селищного кладовища.

2000 – Футбольний клуб “Бердичів” став володарем Кубка області з футболу на призи газети “Житомирщина”.

У фінальному двобої з командою “Система-КХП” (Черняхів) у місті Баранівка команда Бердичева перемогла з рахунком 3:1 (основний час – 1:1).

2009 – Уперше з 1991 року, коли в країні було заборонена діяльність Комуністичної партії, у Бердичеві вступили в піонерську організацію 8 хлопчиків та дівчаток. Їм пов’язали червоні галстуки секретарі міського комітету КПУ та вручили прапор піонерської організації міста Бердичева, що зберігся з радянських часів.

Піонери з прапором взяли участь в урочистому мітингу з нагоди річниці Дня Перемоги, що відбувся на Соборній площі біля Вічного вогню.

2010 – У Бердичеві під час відзначення 65-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. урочисто відкрито п’ять меморіальних дощок, присвячених Героям Радянського Союзу, що проживали у нашому місті.

Меморіальні дошки встановили на будинках, в яких проживали: Валентин Михайлович Шевирін (1922-1994) – по провулку Газопровідному, 13; Василь Іванович Алін (1914-1998) – по вулиці Вінницькій, 45; Всеволод Езупович Ривж (1907-1992) – по вулиці Європейській, 20; Григорій Миколайович Найдін (1917-1977) – по вулиці Садовій, 19; Франц Якович Кучеров (1908-1972) – по вулиці Короленка, 31.

На кожній дошці знаходиться портрет Героя та присвятний напис.

2015 – Під час зібрання громадськості з нагоди 70-ї річниці Перемоги на Соборній площі відбулось відкриття меморіалу “Слава Героям!”.

Меморіал з’явився на місці обеліску, присвяченого учасникам підпільної комсомольсько-молодіжної організації, що діяла в Бердичеві в роки німецької окупації, поряд з яким горить Вічний вогонь.

Ініціатором створення меморіалу стала міська влада. Ідея полягала у тому, аби біля Вічного вогню поєднати покоління: одне, що воювало в 40-х роках, героїв Небесної сотні та учасників АТО. Цю ідею підтримали громадськість та політичні організації міста.

Кошти на спорудження меморіалу “Слава героям!” збирали всією громадою. Автором проекту меморіалу стала бердичівська художниця Валентина Коломієць (V. Lighter), проект реалізували працівники приватної майстерні “Ковальська Хата” (м. Бердичів).

19 серпня 2016 року зліва та справа від меморіалу встановили по три гранітні плити, на яких нанесено імена усіх 19-и загиблих воїнів, присвятний напис, Малий Державний герб України та герб міста Бердичева. Присвятний напис: “Слава Героям України!!!”, “Бердичів пам’ять збереже”, а також уривок вірша поетеси Людмили Максимлюк, народженого в часи Майдану.