9 лютого

1916 – У Кауфманському польовому госпіталі Червоного Хреста №2 Бердичева, який на цей час знаходився у прифронтовій смузі, помер Федір Федорович Тютчев (1860-1916) – російський офіцер, письменник, син класика російської літератури Федора Івановича Тютчева (1803-1873).

Свого часу в Росії (1888 р.) були опубліковані вірші Федора Федоровича, історичні повісті та оповідання з військової тематики. Життя Федір Тютчев присвятив військовій кар’єрі. Впродовж військової служби співпрацював із такими періодичними виданнями як “Русский вестник”, “Исторический вестник”, “Военный вестник”, журналами “Разведчик”, “Нива”, “Живописное обозрение” та іншими.

По смерті тіло Федора Федоровича Тютчева перевезли до Петрограду (нині Санкт-Петербург), де поховали на Волковському кладовищі, зокрема, на ділянці Літераторські мостки, відомій завдяки похованням низки російських письменників, науковців, акторів, художників, архітекторів.

1932 – Цього дня на ІV позачерговій сесії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету XII скликання (ВУЦВК) “щоб забезпечити успішне виконання величезних завдань 1932 року та другої п’ятирічки — завершення соціялістичної реконструкції всього народнього господарства на базі найновішої техніки, посилити конкретне оперативно-господарське керівництво всіма галузями народнього господарства й культурного будівництва стосовно до економічних та виробничих умов окремих районів України і вважаючи на недоцільність подальшого побільшення районів“ прийнято постанову про створення на території України п’яти областей, у тому числі Вінницької області.

Згідно цієї постанови Бердичівська міська рада, до складу якої у відповідності до постанови ВУЦВК від 02.09.1930 року входило 36 сільських рад розформованого Бердичівського району, як місто обласного підпорядкування включена разом із селами до складу новоствореної Вінницької області. Постанову ВУЦВК затвердив ЦВК СРСР 27 лютого того ж року.

У такому адміністративному статусі Бердичів існував до вересня 1937 року, коли Бердичів увійшов до складу новоствореної Житомирської області.

1996 – У Бердичеві помер отець Григорій (Боднарчук Григорій Миколайович, 1939-1996) – священик, з 1987 року настоятель Свято-Миколаївської церкви, благочинний Бердичівського округу.

Будучи настоятелем православної церкви у Бердичеві його діяльність була спрямована на відродження богослужінь – за його ініціативи започатковується щоденне проведення служби у Свято-Миколаївській церкві (до цього служби проводились лише у вихідні та святкові дні). Отець Григорій організував професійний церковний хор. Також за роки діяльності священика Свято-Миколаївський храм прикрасився новими розписами (розписано центральний вівтар), територію навколо храму обгородили.

Поховали отця Григорія 12 лютого – у день його народження – на території Свято-Миколаївської церкви, що стало відновленням у Бердичеві традиції поховання померлих священиків на території діючих храмів.

1998 – У Бердичеві помер Алін Василь Іванович (1914-1998) – учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин міста Бердичева.

З початку німецько-радянської війни Василь Алін перебував на фронті. Він командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії авіації далекої дії.

Гвардії капітан Василь Алін до квітня 1944 року здійснив 269 бойових вильотів на знищення військово-промислових об’єктів у глибокому тилу противника, скупчення його живої сили й техніки. 19 серпня 1944 року Василю Аліну присвоєно почесне звання Герой Радянського Союзу.

З 1954 року Василь Іванович проживав у Бердичеві. Поховали Василя Івановича Аліна на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Войкова (нині вулиця Бистрицька).

2008 – По вулиці Леніна, 33/2 (нині перехрестя вулиць Житомирської та Шолом-Алейхема), у новозбудованому приміщенні відкрито магазин “Vicotec”.

Магазин, що входив до складу однойменної української торгової мережі, спеціалізувався на продажу побутової техніки та електроніки. Його торговельні площі становили близько 500 квадратних метрів.

Новий торговий центр з’явився на місці приватної забудови, яка тривалий час знаходилась в занедбаному стані. Лише у 2003 році було вирішено всі питання щодо власності і ветхий будинок знесли.