9 травня. День перемоги

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні або День перемоги — державне свято та вихідний день в Україні, який офіційно відзначають 9 травня, розпочинаючи з 2016-го року. Прийшло на заміну радянському святу “День Перемоги”, яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.

“День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні” встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років” у рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.

В українському законодавстві з 2000 року визначається як день “торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам’яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини”. Також державне свято Радянського Союзу, що відзначалось “на згадку про переможне завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників”. Встановлене Указом президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року (ще до підписання капітуляції) як день “всенародного торжества”. У 1948 році, враховуючи жахливі наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято скасували. У наступні роки лише невеличкі замітки та статті у газетах нагадували про травневий день перемоги над ворогом.

26 квітня 1965 року Указом Президії Верховної Ради СРСР (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги отримав статус державного свята як “Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” та оголошений неробочим днем. З цього часу супроводжувався урочистими військовими парадами радянської армії на Червоній площі в Москві.

Також святкувався у деяких країнах Варшавського договору. З 1991 року, після розвалу СРСР, продовжує святкуватись у низці пострадянських країн — Росії, Білорусі, Казахстані тощо. У більшості європейських країн День перемоги в Європі відзначають 8 травня, а країнах Британської Співдружності — 7 травня.

Бердичів в роки німецько-радянської війни

Основна стаття: Німецько-радянська війна (1941-1945 рр.).

Відзначення в Бердичеві та районі

До 1965 року День Перемоги в Бердичеві відзначався достатньо скромно. На підприємствах відбувались урочисті засідання з нагоди свята, на стадіоні машинобудівного заводу “Прогрес” відбувалось спортивне свято на честь Дня Перемоги. На святі спортивні колективи міста демонстрували свою майстерність в акробатиці та побудові різноманітних фігур.

9 травня 1965 року в Бердичеві вперше відбувся урочистий мітинг із нагоди Дня Перемоги. Відбувся він на перехресті вулиць Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) і Лілії Карастоянової. На трибуні, прикрашеній квітами та святковими лозунгами, учасників мітингу вітали голова міськвиконкому Валер’ян Демиденко та перший секретар міського комітету Комуністичної партії Іван Бражник. Під час заходу відкрили пам’ятник Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Також того дня на стіні будинку по вулиці Садовій, в якому на цей час розміщувалась міська Рада народних депутатів та виконавчий комітет, встановили пам’ятний знак військовим частинам, що звільняли місто від німецьких загарбників і отримали найменування “Бердичівських”.

Надалі, починаючи з 1967 року, урочисті мітинги відбувались на Радянській площі (у 1995 році цій площі повернули історичну назву – площа Соборна) перед пам’ятним знаком учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля, де з 1970 року горить Вічний вогонь. Біля Вічного вогню – імпровізована трибуна.

На початку 70-х років відзначення Дня Перемоги набуло усталених форм, які залишились практично без змін до нині. Так, напередодні свята на підприємствах, установах, навчальних закладах відбувались урочисті збори, присвячені річниці Перемоги. Основні заходи відбувались 9 травня. Перед початком мітингу на Радянській (Соборній) площі звучали мелодії пісень про Батьківщину, Комуністичну партію, Радянську Армію, пісні періоду Другої світової війни, у т.ч. у виконанні аматорського хору ветеранів війни та праці. Сам мітинг, на якому з промовами виступали керівництво міста та представники громадськості, традиційно завершувався парадом військ бердичівського гарнізону. Далі учасники свята колоною, яку очолювали ветерани Другої світової війни, господарське та партійне керівництво міста, йшли від Вічного вогню (нині Меморіал “Слава Героям!”) вулицями Карла Лібкнехта (Європейська), Димитрова (Сідлецького), Пушкіна до військової ділянки кладовища по вулиці Пушкіна. Відбувалось покладання квітів до обеліска Перемоги, братської могили підпільників, пам’ятника “Скорботний воїн”, могил воїнів. Цього ж дня відбувалась виставка військової техніки, виступи колективів художньої самодіяльності, святковий феєрверк. Щороку напередодні свята в місті проводився масовий легкоатлетичний пробіг, присвячений річниці Перемоги.

Найбільш масові заходи проводились із нагоди ювілейних дат: до Бердичева на запрошення партійних та господарських органів влади прибували ветерани війни, які також брали участь у святкуванні. З нагоди Дня Перемоги в установах, на підприємствах та навчальних закладах проводились різноманітні заходи, присвячені подіям 1941-1945 рр. У школах відкривались музейні кімнати, куточки бойової слави та ін.

Місцевий осередок Всесоюзного Ордена Червоного Прапора Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ, рос. ДОСААФ) щорічно проводив місячник оборонно-масової роботи, метою якого є виховання у молоді героїко-патріотичного ставлення до Батьківщини та до її захисників. У ході місячника у навчальних закладах міста та району проводився огляд-конкурс на краще поставлену роботу з героїко-патріотичного виховання молоді, організовувались зустрічі з особовим складом військових частин, що дислокувались у місті, молодь ознайомлювалась із організацією навчально-виховної роботи, бойових навчань, побутом військових, відвідувала Музеї бойової слави та оглядала бойову техніку. Традиційними стали змагання з воєнізованого кросу, під час яких учні шкіл демонстрували майстерність у фізичних вправах.

У незалежній Україні патріотичну роботу продовжив правонаступник ДТСААФ – Товариство сприяння обороні України (ТСОУ). Бердичівська автошкола ТСОУ щорічно організовує автопробіг, присвячений Дню Перемоги, під час якого ветерани війни та учасники бойових дій відвідують братські могили радянських воїнів, що знаходяться на території Бердичівського району.

У першій половині 1980-х років у місті започаткована традиція проведення молодіжних мотопробігів по місцях бойової слави радянського народу, присвячені Дню Перемоги. Так, на початку травня 1982 року молоді працівники машинобудівного заводу “Прогрес” під керівництвом слюсаря заводу Вадима Тетерського провели молодіжний мотопробіг. За 9 днів вони проїхали 1500 км територією Житомирської, Рівненської, Волинської, Брестської, Львівської областей. З мотопробігу привезли гільзу, в якій знаходилась земля з пам’ятних місць. Цю гільзу 9 травня вручили керівництву міста під час урочистого мітингу. У травні 1984 року відбувся мотопробіг до міста Волгоград (РРФСР). 8 травня група повернулась до Бердичева та привезла дві капсули з землею Мамаєвого Кургану. 9 травня одну капсулу передали до міського музею історії, що на цей час саме створювався, другу – до заводського музею.

З настанням незалежності України статус свята, як і його назва, фактично не змінились. У Бердичеві традиційно найбільш масово відзначаються ювілейні дати: 1995 року, з нагоди 50-ї річниці, у місто на запрошення влади прибула значна кількість ветеранів війни, серед яких були й визволителі міста. До 60-ї річниці в місті реконструювали обеліск, присвячений керівнику бердичівського підпілля Володимиру Завадському. У 2010 році, з нагоди 70-річчя Перемоги, в Бердичеві на будинках, де проживали Герої Радянського Союзу В.І. Алін, В.Е. Ривж, Ф.Я. Кучеров, Г.М. Найдін та В.М. Шевирін, встановили меморіальні дошки з присвятними написами. У Бердичеві тривалий час проживав та був похований на міському кладовищі Герой Радянського Союзу Д.І. Герасимчук. Дошка на будинку, в якому він проживав, не встановлювалась. Також у 2018 році демонтували меморіальну дошку, встановлену на будинку, де проживав Ф.Я. Кучеров, у зв’язку з демонтажем останнього.

В останні роки все менше та менше ветеранів Другої світової війни бере участь у заходах, присвячених Дню Перемоги. Так, у 2010 році в традиційному автопробігу, організованому Бердичівською автошколою ТСОУ, вперше за станом здоров’я не зміг взяти участь жоден ветеран, який звільняв Бердичів від ворога у грудні 1943 – січні 1944 року. З 2013 року автопробіг взагалі не проводиться у зв’язку з тим, що не залишилось жодного ветерана війни. У 2014 році враховуючи події на сході країни (проведення антитерористичної операції) низку заходів відмінили. Зокрема, не проводився парад військ Бердичівського гарнізону та показ бойової техніки.

Пам’ять

У Бердичеві 9 травня чи напередодні свята відкрили низку пам’ятних та меморіальних знаків: пам’ятник Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні (1965); меморіальну дошку з назвами військових частин, які звільняли Бердичів від німецько-фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр. (1965); меморіальну дошку в пам’ять про героя-комсомольця В.Ю. Завадського (1965); меморіальну дошку в пам’ять про героя-комсомольця А.Л. Щолкіна; пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля (1967), поряд із яким запалили Вічний вогонь (1970, вогонь запалили від смолоскипу, запаленого від Вічного вогню на могилі Невідомого солдата на Холму Слави, Київ); пам’ятний знак працівникам заводу “Прогрес”, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (1968, 1980); меморіальну дошку на честь Лілії Карастоянової (1970); пам’ятний знак, присвячений працівникам Бердичівського шкірзаводу, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни (1971); пам’ятний знак – танк Т-34-85 (1974); меморіальну дошку з нагоди 30-річчя Перемоги (1975, демонтована у 2016 році); пам’ятний знак на честь генерала армії М.Ф. Ватутіна (1975); меморіал Cлави воїнам-медикам (1984); пам’ятний знак загиблим у результаті геноциду євреям (1990); обеліск, присвячений керівнику бердичівського підпілля Володимиру Завадському (1965, 2005); меморіальні дошки, присвячені Героям Радянського Союзу, що проживали у нашому місті (2010) та ін.

Пам’ять про події 1941-1945 рр. залишилась не лише у пам’ятних знаках та меморіальних дошках. Однією з форм увічнення також стало надання нової назви вулицям Бердичева, пов’язаної з Другою світовою війною. Перше таке перейменування відбулось 26 червня 1944 року – згідно постанови №72 виконкому Бердичева та міськради депутатів за головуванням товариша Мороза бердичівський міський театр перейменували на театр імені генерал-полковника Костянтина Леселідзе. Цією ж постановою також перейменували вулицю та провулок Училищні на вулицю та провулок імені К. Леселідзе (у 1969 році вулиця імені Леселідзе з’явилась у мікрорайоні Корніловка, у східній частині міста, де знаходиться будинок, в якому в 1944 році розміщувався штаб 18-ї армії на чолі з її командувачем; вулиці Училищній надали нову назву – вулиця імені Лілії Карастоянової). У 1958 році на карті Бердичева з’явилось ще дві назви вулиць, пов’язаних із минулою війною: вулиця генерала Панфілова та вулиця Молодогвардійська (колишня вул. Громова), названі відповідно на честь генерал-майора Івана Панфілова та підпільної організації “Молода гвардія” з Краснодону Ворошиловградської області (нині місто Сорокине Луганської області). З нагоди 20-річчя Перемоги у 1965 році з’явилось ще шість вулиць і провулків із воєнної тематики: вул. Перемоги, вул. генерала Луппова, вул. Поліни Осипенко (колишній пров. Волочаївський), вул. Завадського (колишня вул. Радянська), вул. та пров. Марини Раскової.

На відзначення 30-річчя Перемоги виконком у 1975 році прийняв рішення щодо перейменування 9-и вулиць і створення нової площі, обмеженої вулицею Молодогвардійською та фортечним муром кармелітського монастиря, яку назвали площею Перемоги (тут із січня 1974 року знаходився пам’ятний знак – танк Т-34-85, встановлений із нагоди 30-річчя звільнення міста від німецьких загарбників). З цієї нагоди на стіні будинку №24 з’явилась відповідна пам’ятна дошка (назва площі не прижилась, нині така площа відсутня у переліку назв площ Бердичева; пам’ятну дошку демонтували у 2016 році). Цим же рішенням вул. Муромську перейменували на вул. 30-річчя Перемоги (з’явилась і відповідна пам’ятна дошка), вул. Фільтрову – на вул. генерала Ватутіна, вул. Прорізну – на вул. Ковпака, вул. Глуху – на вул. Сабурова, вул. Лугову – на вул. генерала Леселідзе, вул. Семенівську – на вул. Героя Радянського Союзу І. Шелушкова, вул. Верхню – на вул. Героя Радянського Союзу М. Сімака, вул. Середню – на вул. Н. Сосніної, вул. Нижню – на вул. Героя Радянського Союзу А. Аширбекова. Але такі довгі назви вулиць важко сприймались мешканцями міста, тому поступово від почесних звань у назвах вулиць відмовились і нині в місті є вулиці Ватутіна, Сімака, Аширбекова тощо. 19 листопада 1981 року рішенням виконавчого комітету перейменовано такі провулки: пров. Верхній – на пров. Сімака, пров. Нижній – на пров. Аширбекова, провулки І-VІ Семенівські – на І-VІ провулки Шелушкова, пров. Фільтровий – на пров. генерала Ватутіна.

На ознаменування 40-річчя Перемоги 29.04.85 р. виконком прийняв рішення щодо перейменування Привокзальної площі на площу 40-річчя Перемоги (сюди цього ж року перенесли пам’ятний знак – танк Т-34-85), але ця назва у місті також не прижилася, згодом площі повернули попередню назву – Привокзальна. Цього ж року нова вулиця міста, що з’явилась на карті у результаті спорудження комплексу житлових будинків на Червоній горі, отримала ім’я братів Міхеєвих – династії воїнів-танкістів, учасників Другої світової війни. У 1986 році вул. Залужна перейменована на вул. генерала Горбатова.

23 травня 2013 року виконком прийняв рішення про перейменування п’яти вулиць у Бердичеві: нові п’ять вулиць у районі Елінгу, що попередньо отримали назви Проектна-1, -2, -3, -4 та -5, перейменували на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у Бердичеві. Відтепер вони називаються вулицями Аліна, Шевиріна, Ривжа, Найдіна і Кучерова.

У квітні 2015 року Верховна Рада України прийняла пакет законів “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. На виконання вимог цих законів Бердичівська міська рада прийняла ряд рішень, якими змінила назви окремих вулиць Бердичева. Так, вулиці та провулкам Шелушкова повернули історичну назву – Семенівська (лише III провулок Шелушкова став вулицею Олександра Венгера); вулиця Сабурова отримала назву вулиці Олімпійської.