1810 – Для нагляду до Миколаївської та Успенської церкви в Бердичів направлений випускник Волинської семінарії священик Петро Дунін-Борковський. Він став п’ятим і самим багаторічним настоятелем Миколаївської церкви (1810-1848).
У 1810 році при Миколаївській церкві було 56 дворів і 438 душ прихожан. Отець Петро Борковський продовжив справу своїх попередників по “защите церковного достояния”. Він оберігав церковні землі від забудови, але це йому ставало все складніше виконували, маючи “в надсматривании” одразу два храми.
1922 – У неділю в Бердичеві в родині пекаря Грінберга, що проживав у будинку №2 по вулиці Мостовій, відбувся обряд обрізання[1]. Усі формальності при цьому були дотримані, але завідуючий підвідділом РАЦС Корнієнко та секретар Максимович прийшли до Грінберга з привітаннями і були присутніми весь час до завершення церемонії. Це обурило батька новонародженої дитини: “не удовольствовавшись тем угощением, которое им было преподнесено с самого начала. Думаю, что такое хождение по торжествам представителей Загса не совсем входит в круг их обязанностей по отделу и, кроме того умаляет среди населения престиж Советской власти…”.
1931 – Цього дня у місті зруйнували цвинтар із каплицею, що знаходився в Бердичеві на Пісках (нині – перехрестя вулиць Житомирської та Руської). Цей цвинтар свого часу призначався для поховання померлих ченців римо-католицької церкви.
Працівники міського музею Мовчанівський Т.М. та Гончаров В.К. склали акт, в якому констатували факт вивозу з цвинтарю всіх металевих грат працівниками бердичівської Райспілки. Всього протягом трьох днів працівниками Райспілки було зруйновано біля 60 могил.
1939 – У міському театрі виступила Державна заслужена мандрівна капела “Думка”.
Створена у 1920 році в Києві, капела заклала основи професійного хорового виконавства, створила взірці акапельного співу в Україні. Вона стала однією з кращих інтерпретаторів українських народних пісень.
1988 – У Бердичеві відбувся мітинг із нагоди відкриття транспортного сполучення між двома великими вулицями Бердичева – Волочаївською (нині вулиця Богданівська) та Білопільською.
Маршрут проліг по ділянці автодороги через новозбудований міст над залізничною гілкою Бердичів-Козятин.
1988 – Біля Будинку культури в селі Осикове Бердичівського району під час урочистого мітингу відкрито пам’ятний знак, який у граніті увіковічив братерство воїнів різних національностей. У 1944-му році на цій землі з частин Війська Польського та Радянської Армії тут проходив формування перший інтернаціональний танковий корпус, згодом – 1-й Дрезденський Червонопрапорний, хреста Грюнвальда танковий корпус Війська Польського, який із боями дійшов до Берліна та Праги.
До складу корпусу вступило багато воїнів безпосередньо з нашого краю. Серед них Юліан Галицький з Осикового, Владислав Височинський з Хажина, Антон Оксюківський з Гришківець, Станіслав Ковальський і Василь Якубовський з Лісової Слобідки, а також Сигізмунд Жуковський з Бердичева.
У святковому мітингу з нагоди відкриття пам’ятного знаку взяла участь численна делегація з Польщі. Відкрили пам’ятний знак перший секретар обкому партії В.М. Кавун, голова облвиконкому В.М. Ямчинський та генеральний консул ПНР Ришард Польковський.
[1] Обрізання — хірургічна операція усування частини крайньої плоті чоловіків. В юдаїзмі обряд обрізання – брит-міла, проводять на 8 день після народження дитини; він символізує союз Бога й Авраама (Авраам — праотець Ізраїлю, зробив обряд обрізання в ознаменування обіцянки Бога землі Ханаанської для народу єврейського).