Home Історія Цей день в історії 8 червня

8 червня

1195
0
SHARE

1917 – На загальних зборах майстрів і робітників заводу “Прогрес” прийнято рішення про створення на підприємстві професійного союзу металістів. Збори також затвердили статут цього союзу.

До Лютневої революції 1917 року професійні спілки в Росії на підприємствах, які випускали військову продукцію, були фактично заборонені. Така ж ситуація була й на бердичівському “Прогресі”, де для потреб війська виробляли снаряди.


1919 – Рада Народних Комісарів України прийняла постанову про націоналізацію шкіряних заводів акціонерного товариства “Апштейн” (Київ), “М.И. Вайсберг и с-вья” (Васильків) і “Карла Шленкера” у Бердичеві.

Цією постановою бердичівське підприємство з усіма відділеннями, складами, конторами, майном та капіталом оголошено націоналізованим і надходить у відання Ради Народного Господарства України, а безпосереднє керівництво переходить до Укрголовшкіри:

“Підприємства шкіряних заводів акц. т-ва “Апштейн” у Києві, акц. т-ва “М.И. Вайнсберг и с-вья” у Василькові і “Карла Шленкера” у Бердичеві з усіма їх відділеннями, складами, конторами, майном і капіталами, у чому б вони не полягали і де б вони не знаходились, оголошуються націоналізованими й надходять у відання Ради Народного Господарства України, а безпосереднє керівництво, спрямування діяльності і розпорядження капіталами та майном названих підприємств переходять до Укрголовшкіри” >>> Читати далі


“Чем кончится панская затея”.
Радянський плакат часів війни з Польщею, 1920 р.

1920 – Бійці 11-ї кавалерійської дивізії (командир Ф.М. Морозов) Першої кінної армії, на чолі якої стояли Семен Будьонний та Климентій Ворошилов, після кровопролитного бою цього дня оволоділи Бердичевом, в якому до цього перебували польські війська. Ось як згадував про це член Революційної Військової Ради Російської республіки Йосип Сталін у бесіді зі співробітником “УкрРОСТА”: “Рейд нашей конницы начался пятого июня. Утром этого дня, свернутая в кулак, красная конница ударила по второй польской армии, прорвала неприятельский фронт, рейдом прошла район Бердичева и утром седьмого июня заняла Житомир”.

У ході бою за Бердичів вибухнули артилерійські склади в районі інтендантського містечка (нинішня вулиця Короленка) з мільйонним запасом снарядів. Різні джерела надають протилежну інформацію стосовно того, хто підірвав ці склади – відступаючі польські війська чи більшовики-підпільники. Від цього вибуху постраждала значна кількість будинків у Бердичеві.

Польські джерела також вказують на звірства, які вчинили більшовицькі війська після заволодіння містом – ними спалено лікарню та страчено біля 600 поранених польських солдатів та медсестер, які за ними доглядали (переважно це були сестри-маріавітки).


Василь Іванович Галицький
(1912-1990).

1990 – У Києві помер Василь Іванович Галицький (1912-1990) – відомий вчений, фізико-географ, геоморфолог, педагог, доктор географічних наук, професор, почесний член Географічного товариства СРСР з 1985 року.

Василь Галицький народився в Бердичеві у родині судді Бердичівського округу, освіту отримав в Умані, Ленінграді та Києві. Науково-дослідницька діяльність В.І. Галицького була спрямована на вивчення проблемних питань ландшафтознавства, він став автором більш як 100 наукових праць.

В.І. Галицький брав активну участь у багатьох польових практиках студентів, польових ландшафтних дослідженнях-експедиціях відділу фізичної географії на Поліссі, у Лісостепу України. Широту наукових інтересів професора В.І. Галицького представляють інші його друковані наукові праці – від популярної брошури “Вулкани та землетруси” (1951 р.) до календаря-довідника “Географічні відкриття та дослідження” (1980 р.).

Василь Галицький залишив помітний слід у географічній науці, був неординарною особистістю, скромною, доброзичливою та уважною, талановитою людиною.


Міський Палац культури, в приміщенні якого відбувались засідання науково-практичної конференції.

2005 – У місті розпочала свою роботу Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція “Бердичів древній і вічно молодий”, присвячена 575-й річниці від часу першої згадки місцевості, на якій виник Бердичів, 460-й річниці першої писемної згадки Бердичева в історичних документах та 160-й річниці з часу набуття Бердичевом статусу міста.

Урочисте відкриття конференції та робочі засідання відбулись у міському Палаці культури (з 2006 року носить ім’я Олексія Шабельника – колишнього директора машинобудівного заводу “Прогрес”). По результатам роботи конференції вийшов друком двотомний збірник матеріалів – статей, доповідей та історичних досліджень.


Рабин Моше Талер тримає у руках новий Свиток Тори.

2008 – У бердичівській єврейській общині “Хабад” відбулась історична подія – общині подарований новий Свиток Тори (Закон Мойсея, П’ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з “вуст” Бога).

Свиток Тори подарований общині професором Цві Фрідманом із Ізраїлю, для якого написання свитку пов’язане з особистим чудом: єдина дочка професора багато років не мала дітей і лікарі не давали їй приводу для надії. Але після того, як її батько замовив Тору для общини Бердичева, не пройшло й року, як вона народила двох дочок, за яких молилась ось уже 14 років.

Серед гостей свята були члени родини професора Фрідмана з Ізраїлю та Америки, а також значна кількість рабинів України, що приїхали розділити радість Тори. Особливо варто згадати про общину Житомира на чолі з рабином Шломо Вільгельмом, яка майже у повному складі прибула на урочистості.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here